Радіємо, що Всевишній Господь дав нам нагоду щиро привітати духовного Опікуна зорганізованого мирянського руху Епарха для українців-католиків в Австралії і Новій Зеляндії, Владику Івана Прашка у Мельборні, з його ім’янинами, що припадають у день Різдва св. Івана Хрестителя. Просимо Всевишнього Господа Бога, щоб нагородив Владику Івана довгим життям та кріпким здоров’ям, щоб Владика Іван далі міг активно, віддано з посвятою та успіхом працювати у Божому Винограднику на славу Божу, спасіння людських душ та добро української Церкви й народу.
День Ваших ім’янин, Владико Іване, — це для нас особлива нагода виявити нашу вдячність і подяку Вам за Вашу духовну опіку. Ваша щира із зрозумінням постава до зорганізованого мирянського руху була, є і залишиться для нас постійною заохотою для дальшої праці для росту й розвитку нашої Церкви, для безперебійної піддержки патріярхату Помісної УКЦеркви у змаганні за його визнання Апостольською Столицею.
Владика Іван завжди з сильною вірою і переконанням піддержував ідеї, як також почини і працю Патріярха Йосифа. Він це робить так само й тепер і піддержує Патріярха Мирослава-Івана Любачівського у його праці та всіх плянах. Як наслідника Патріярха Йосифа, Владика Іван поминає Блаженнішого Мирослава-Івана «патріярхом». Цю незмінну поставу і відношення до Патріярха Мирослава-Івана можна було побачити також під час його останньої візитації у Австралії. Владика Іван вітав і приймав Патріярха Мирослава-Івана як Главу Помісної Української Католицької Церкви.
Ось ця прямолінійна, щира, віддана з посвятою постава Владики Івана все додає нам сили і заохоти до дальшої праці та утверджує нашу віру у правильності мирянської постави до окремих проблем нашої Церкви. При цьому не можна поминути того факту, не згадавши, що така стійка з переконанням постава Владики Івана до проблем нашої Церкви йому в нічому не пошкодила. Апостольська Столиця, оцінивши віддану працю Владики Івана, піднесла його з Екзарха до Епарха УКЦеркви в Австралії. Без сумніву, це багатомовний факт, що заслуговує на особливу увагу та підкреслення.
До речі, при цьому слід відмітити, що Владика Іван був тим безпосереднім свідком, як Святіший Отець Іван-Павло II, перед своїм виїздом до Канади в 1984 p., приїхав до собору Святої Софії у Римі, щоб віддати останній поклін світлої пам’яти Патріярхові Йосифові, і тоді сказав до коадьютора, Блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського, такі знаменні слова: «Покійний боровся за справедливу справу». В цьому короткому реченні змістово сказано більше, як тільки можна було сподіватись. Ми мали нагоду переконатись, що це були сказані слова з переконанням і вірою. Без сумніву, ці слова мали і мають свій вплив на Патріярха Мирослава-Івана, що були до нього скеровані, як також на Владику Івана який був безпосереднім свідком цього історичного факту — визнання змагань і праці Патріярха Йосифа.
Доброта, безпосередність, зрозуміння і щирість Владики Івана до зорганізованого мирянського руху, до своїх вірних робить його близьким і дорогим для нас всіх. Молімось за здоров’я Владики Івана не тільки у день його ім’янин, щоб Всевишній Господь допоміг йому ще довго вести успішно працю у Божому Винограднику для добра всіх своїх вірних та українського народу.
На многі літа, Владико Іване!
