В неділю, 2 квітня 1989 р.,українці-католики у Австралії святочно відзначають золотий ювілей — п’ятдесятиріччя священства свого єпископа Епархії Австралії, Нової Зеляндії і Океанії — Владику Івана Прашка, що є рівночасно духовним опікуном зорганізованого мирянського руху. Ще світлої пам’яти Патріярх Йосиф благословив Владику Івана бути опікуном Патріярхального мирянського руху. Ювілейні святкування золотого ювілею відбудуться у Мельборні — Австралія. Це справді винятковий ювілей, який своїм змістом заслуговує з нашого боку на особливу увагу. П’ятдесят років душпастирської праці — це гарний проміжок часу — півстоліття, яке заповнене щоденною працею для спасення душ, душ своєї Епархії, на славу Богові й добро своєї Церкви.
З цієї небуденної нагоди вірні й священики щиро вітатимуть свого Владику Івана, складаючи йому сердечні побажання. Ми долучуємось до цього обильного вінка привітань і побажань і складаємо Владиці Іванові, у першу чергу — наш доземний поклін та наші, хоч скромні, але щирі побажання — у кріпкому здоров’ї прожити довге життя, щоб Всевишній Господь нагородив своїми щедрими ласками, щоб Ви могли дальше успішно продовжувати, як дотепер, віддану працю у Божому Винограднику на Славу Божу, нашої УКЦеркви та для добра українського народу.
Слід підкреслити, що Владика Іван Прашко належить до виняткових церковних особистостей у нашому церковному й національно-українському житті нашої діяспори у вільному світі. Владика Іван на протязі своєї п’ятидесятирічної душпастирської праці не мав труднощів пов’язати своїх душпастирських обов’язків з своїм національно-українським життям. Він все ці моменти умів пов’язати разом, так що це взаємно себе доповняло і скріплювало. Він це підкреслював, що це є конечне у душпастирській праці. Мабуть, Владика Іван є одним із небагатьох, що зумів знайти спільну мову з вірними. В епархії Владики Івана на протязі всього часу — п’ятидесятирічної праці, як душпастир, екзарх і єпископ не мав особливих проблем чи непорозумінь. Владика Іван відчував потреби своїх вірних як під оглядом релігійного змісту, так і церковної структури. Відчував потребу для нашої Помісної УКЦеркви і все мав відвагу цю потребу обстоювати і обороняти.
Варто нагадати, як Владика Іван був одним з тих, що з переконанням повністю піддержував оправдану ідею Патріярха Йосифа, піднесення Помісної УКЦеркви до гідности патріярхату. Сьогодні вже не є тайною, що коли б всі наші владики були цю ідею піддержали, то наша УКЦерква була б в іншій ситуації. Варто тут підкреслити, що сьогодні про питання визнання патріярхату для нашої Помісної УКЦеркви широко говориться у колах катакомбної Української Католицької Церкви в Україні. Це є ознакою, що ідея Патріярха Йосифа впала на добрий грунт і з часом принесе обильні плоди.
Можна тільки висловити великий жаль, що чомусь наші владики, правда, не всі, залишились холодними до цієї життєвої проблеми нашої Церкви. Волею чи неволею вони своїм холодом піддержують Ватиканське крило українських недругів, таких, як кардинал Дж. Вілібрандс…
З однієї сторони велика доброта до своїх вірних, щирість і велике зрозуміння,, а з другої прямолінійна постава, відданість приєднує Владиці Іванові його шанувальників, а серед противників — респект. Все це разом утверджувало мирян у його правильному підході до церковних проблем і додавало сили і заохоти до дальшої праці. Поруч цього варто також підмітити й наголосити, що Владика Іван був відданий не тільки св.п. Патріярхові Йосифові, але після його смерти так само щиро ставиться до Патріярха Мирослава-Івана, якого під час Літургії поминає патріярхом. Для Владики Івана залишається незаперечною істиною ствердження св.п. Патріярха Йосифа, що Патріярхат Помісної УКЦеркви існує, тільки потрібно, щоб Папа його визнав. До речі, така прямолінійна постава Владики Івана йому не пошкодила, бо Апостольська Столиця, себто її голова, Папа Іван-Павло II, підніс Владику Івана від екзарха до епарха. Це є тільки вияв, що щиру й віддану працю Владики Івана правильно оцінено.
З нагоди золотого ювілею священства Владики Івана найкращим подарунком буде наша щира молитва за його здоров’я, не тільки в самий день ювілею, але в загальному у наших щоденних молитвах, щоб Всевишній Господь дав йому сил і здоров’я дальше успішно працювати у Божому Винограднику для розвитку й росту нашої Помісної Церкви.
На многі літа, Владико Іване!
М. Галів
