При кінці травня ц. р. папський делегат у Вашінґтоні повідомив, що на бажання митр. Степана Коціска, змінено назву його архиєпархії із «Мунгальська Архиєпархія для рутенського обряду» на «Пітсбурзька Архиєпархія для рутенського обряду». Мунгал це мале місто біля Пітсбурґа, де знаходиться катедра архиєпископа Степана Коціска. Тут вважають, що це є вивищення закарпатської митрополії, яка так послушно виконує всі накази Східної Конґреґації в Римі. Так виходить, що закарпатські єпископи в ЗСА, яких тепер є 5-ох, які чисельно будуть переважати і матимуть рішальний голос коли буде рішатись доля «візантійського обряду», який включає: українців, русинів (рутенців), мадярів, словаків, хорватів а також мелхітів та інших східних католиків у ЗСА. Коли це станеться — це питання догідного часу. Покищо на перешкоді до створення візантійського «казана» став Блаженніший Патріярх Йосиф та український мирянський рух.
Довідуємось, що єпископи та чільні отці із закарпатських єпархій допомагають матеріяльно та морально єп. Августинові Горнякові в нищенні нашої Помісної УКЦеркви в Анґлії. Офіційний журнал митр. Степана Коціска «Бизантін Ворлд» замовчує про всі життєві справи нашої УКЦеркви чи нашого обряду, хіба є якісь неприхильні вістки. Коли папа відмовив нашим владикам прохання про признання патріярхату, тоді «Бизантін Ворлд» про це негайно написав. Коли Блаженніший Патріярх Йосиф відвідував Пітсбурґ в 1972 році і вся місцева американська преса його вітала передовими статтями з світлинами то «Бізантін Ворлд» про це нічого не писав, хоч митр. Степан Коціско був на бенкеті та запросив їх Блаженство до свойого манастиря в Юнійонтавні, де лежить похований перший закарпатський єпископ Василь Такача. В той час була повна цензура всього, що є хочби трохи позитивного про своїх братів русинів-українців із Галичини, а зокрема затаїти все що зв’язане із особою Ісповідника Віри, Отця Йосифа, який добре знав та співпрацював із Владикою Василем. Коли ж рік пізніше Пітсбурґ відвідав пок. кардинал Мінсенті, то «Бізантін Ворлд» видав про нього окреме число, та писав про його побут в кількох під ряд числах. А це ж був прелат латинської Церкви, який змагав до латинізації нашого обряду!
Єп. Августин Горняк на початку своєї пастирської діяльности належав до Мунгальської дієцезії і тут був номінований на єпископа для українців у Великій Британії. Тоді були сподівання, що владика Августин може стати помостом, який допоможе злучити обі вітки українсько-руської Церкви, яку насильно розірвала Східня Конґреґація у 1924 році. Нажаль, так не сталося!
Недавно на сторінках «Бизантін Ворлд» писав о. Василь Шереґі про свій побут у Лондоні та про знущання, що їх зазнає єп. Августин від «деякої невдоволеної групи безбожних людей». Довідуємось, що цього року знов деякі отці із Пітсбурґа там їдуть із своєю місією допомогти єпископові Августинові. Насувається питання: з одної сторони закарпатська дієцезія офіційно відлучується від ПУКЦ, а з другої сторони активно допомагає в Її нищенні, чому? Чи це може на приказ із Ватикану? Чи за свою послушність та сліпе виконання заряджень Східної Конґреґації одержать більші нагороди? Коли глянути на стан їхньої Церкви — то аж страх збирає! Більшість церков карпаторуської дієцезії увели повністю англійську мову. Там же не чути ні одного слова староцерковної мови. Священики щораз більше латинізуються і зовсім затрачають свій східний обряд. Якщо провід карпаторуських дієцезій не змінить своєї латинізації, то продовж одного покоління ця вітка нашої ПУКЦеркви загине в латинському морі, хіба що стане осередком «візантійсько-американського патріярхату» і тоді буде давати напрямок як мають інші поступати. Можливо такий новотвір буде дещо довше тривати, але в кінцевому розрахунку його судьба буде все та сама повна латинізація. Нашим отцям із Пітсбурґа радимо не їхати до Лондону та не піддержувати братнього вогню. Краще звернути увагу на стан своїх церков; оздоровити їх від всіх недоліків та намагатись привернути їх до східного духа — та привернути до нашого прадідівського греко-руського обряду.
