Довша підготовка Вінніпегу для відмічення 40-річчя архиєрейської хіротонії Блаженнішого Патріярха Йосифа дала свої добрі висліди. В неділю, в дні 2 грудня в пополудневих годинах заля Інституту Просвіти була заповнена по береги а в побічних залях цієї просторої інституції шикувались три кращі хори Вінніпегу, щоб своїми виступами звеличати пам’ять великої дати Української Католицької Церкви — архиєрейську хіротонію одного з найбільших митрополитів цієї Церкви, довголітнього каторжника цієї Церкви за віру та неустрашимого керманича цієї Церкви, Блаженнішого Патріярха Йосифа.
Точно в заповідженому часі піднеслась куртина. Великий портрет Патріярха Йосифа звисав на тлі національного прапора, а по боках виднів мистецький напис «40-річчя хіротонії Блаженнішого Патріярха Йосифа». Декорація сцени на тлі уставленого Студентського хору «Тирса» робила маєстатичне враження. Програму відкрив найперше коротким бадьорим словом сот. Осип Паньків, голова Товариства Підтримки Патріярхату, пов’язуючи церковні події народу з його національними змаганнями та ідеалами.
Отець мітрат Роман Добрянський в імені Митрополита Кир Максима, який в тому часі був на своїй пастирській візитації поза Вінніпегом, привітав як звичайно, своїм краснорічевим словом, організаторів свята та святкову громаду, запевняючи словами митрополита, що ієрархія робить всі старання, щоб була єдність Церкви Матері з Дочерними Церквами в краю і діяспорі. Треба, говорив представник митрополита йти до цієї мети спільними шляхами, не часто однак з тими самими методами.
Вокальну програму започатковано молитвою «Отче Наш», який вислухала публіка стоячи. Після цього хор «Тирса» проспівав ще «Тебе оспівуємо» О. Староруського та «Вислухай, Господи, голос мій» І. Лаврівського. Всі три пісні були у вершку свого виконання а хор «Тирса» під дириґентурою Вірляни Головка черговий раз засвідчив, що він є одним з кращих хорів міста Вінніпегу. Хор цей відомий зі своїх виступів також поза Канадою, як ЗСА, Австралія, Японія, Німеччина, Італія.
Наступним був виступ хору церкви св. Покрови під дириґентурою Д. Біленького. Хором цим довший час управляє дир. Юрій Гнатюк. Хор проспівав теж декілька церковних пісень, а саме «Благослови, душе моя, Господа», за київським напівом, «Достойно єсть» М. Заяця, «Хваліте Господа з небес» О. Кошиця та «Богородице Діво». Хор цей втішається не тільки своєю високою гармонійністю та чудовими голосами, але також передовими солістами.
Поміж виступами цих двох хорів гарно та з експресією продеклямував вірш «Привіт Патріярхові» Орест Денека, пластун-прихильник. Було також вокальне сольо Лесі Будик в супроводі Нестора Будика. Ця молода студентська пара виконала дві народні пісні в стилевій інтерпретації та чудовому виконанні. За цю вмілість публіка нагородила молодих виконавців рясними оплесками.
Першу частину свята закінчено святковою промовою Анни Марії Баран, зі Саскатуну. Її представив д-р Михайло Марунчак, голова Крайової Ради Українських Організацій за Патріярхат УКЦ. Хоча доповідь тривала понад пів години, однак публіка вислухала її з найбільшою увагою, а вкінці нагородила доповідачку повстанням з місць.
Анна Марія Баран, довголітня патріярхальна діячка Канади, знаючи всі перипетії Патріярхального руху дала синтезу цих змагань на тлі історичних цитатів Блаженнішого Патріярха Йосифа. Вона вказала на скільки керма Блаженнішого Патріярха дала новий напрям відродженню Української Католицької Церкви. Вона вказувала також на дисонанси в цих історичних подіях. Своє слово, виголошене з реторичною вибагливістю та закликом до походу у єдиному фронті, вона кінчала словами Ювілята — Патріярха, які він передав прочанам на відвідинах в Римі в часі вересневих святкувань в цьому році. Вони такі: «Пам’ятайте, пам’ятайте — «статус Патріяршої Церкви є єдиною можливістю відродити християнське життя України, розлучити себе раз і назавжди від московської патріярхії й усунути трагічну у наслідках Переяславську угоду. Патріярший статус стане заборолом перед зазіханнями московської патріярхії і перед включенням нашої Церкви в латинську».
Після доповіді була збірна деклямація «Спілки Української Молоді» яку опрацював відомий рецитатор Вінніпеґу Михайло Петришин. В рецитуванні брало участь старше юнацтво Осередку СУМ: М. Карпа, 3. Демчишак і С. Дяків. Зміст і виконання було на мистецькому рівні, а приявні своїми оплесками доказали, що вони люблять нашу молодь в її мистецьких виявах.
Вибагливу програму свята кінчав хор «Думка» Інституту «Просвіти» під дириґентурою Іллі Буячка. Хор, відомий зі своїх боєвих національних пісень, відспівав «Черемош пливе» за словами О. Ангелюка та музикою Б. Юркова і аранжеровкою В. Кардаша «Нас питають якого ми роду». На закінчення хор виконав «Боже, вислухай благання», яке підхопила заля і спільно співала з хором. Сцену декорував студент Борис Шепертицький.
Також згадаймо, що вже в ранніх годинах цієї неділі в катедрі св. Володимира й Ольги відправлялись Служби Божі на інтенцію Блаженнішого Патріярха Йосифа зі стосовними проповідями о. Романа Кисілевського, завідателя катедри, про значення хіротонії в житті Церкви та про історичні події, коли архиєрейську хіротонію отримав з рук Слуги Божого Андрея наш теперішній Патріярх Йосиф.
М. Г. М.
