Замість квітів на свіжу могилу Блаженнішому Патріярхові Йосифові з любов’ю в Христі присвячую на вічну пам’ять.
Вересень 1984 р.
Христове слово —
Життя у нім будило,
Христове слово —
Дух його кріпило,
Христове слово —
Народ свій любить вчило!
Він знав, з якого джерела
Треба все черпать-пити,
Щоб дух, знеможений у боротьбі,
Життям новим налити.
Святого Духа сила в нім
Так чітко пламеніла,
Стояв на варті непохитно,
Щоб Україна жила!
Страждав, терпів та не спинявся,
Назустріч буревіям сміло йшов,
Не відрікаючись Христа,
Не відкидаючи преважкого хреста.
Він безупинно, віддано, відважно,
У кріпкій вірі до кінця!
Сплітав на славу Україні
Своїм життям вінця.
Він пильно, стійко сторожив
Ріднеє стадо всюди,
Щоб вивести його у люди!
У нім ми мали вартового,
Святий Дух якого —
На варті в усяк день тримав,
Боронити правду снаги додавав,
Він знав, з якого джерела
Треба все черпать-пити,
Щоб у дух свій Дух Христа улити.
Подай же, Христе, світло нам,
Сліди його все бачить,
Відваги дай нам, о Ісусе,
У них ступати сміло.
І йти до того джерела,
Звідкіль пливе вся сила.
Щоб ми за тії ідеали,
За які Йосиф Патріярх
Готовий був життя віддати,
Уміли вірно все стояти,
Як він стояв!
Мотря Фаринич
