У Львові в роках 1931 – 1939 появлявся літературно-науковий місячник «Дзвони». З вибухом Другої світової війни «Дзвони» перестали виходити.
Тепер після 37-літньої перерви журнал «Дзвони» відновив свою публікацію старанням філософічно-гуманістичного факультету Українського Католицького Університету в Римі. Перше і друге число — в нумерації від заснування — число 100-е і 101-ше вийшло в 1977 році.
Продовж дев’яти міжвоєнних років місячник «Дзвони» об’єднав коло себе видатних письменників, поетів, вчених істориків, літературознавців, філософів, публіцистів. Співробітниками були напр.: Дм. Чижевський, Ст. Смаль-Стоцький, Ю. Липа, Сергій Шелухин, Мих. Островерха, Б.І. Антонич, Улас Самчук, Н. Королева, К. Гриневичева, Б. Нижанківський й інші. Редакторами були Петро Ісаїв і Михайло Добрянський. Поруч «Вісника» під редакцією Д. Донцова, квартальника «Ми», і «Назустрічі», «Дзвони» були видатним журналом.
Журнал «Дзвони» був виразником християнської — докладніше католицької ідеології і думки — але рівночасно був місцем зустрічі екуменічного засягу. Його співробітниками були в основному по рівному люди католицького і православного віроісповідання. Суспільно-програмово і політично журнал мав консервативні тенденції монархічного напрямку в дусі ідеології В’ячеслава Липинського.
В духовій ситуації повоєнного світу відчувалася конечна потреба публікації типу «Дзвонів». Були навіть спроби, хоч і не тривалі видати такий журнал, нпр. «Життя і Слово» Олександра Моха і дуже оригінальний журнал «Україна і Світ», що появлявся стараннями Іллі Сапіги і письменника Ігора Костецького при матеріяльній підмозі архиєп. Івана Бучка, в 1950 роках в Німеччині.
Шкода, що так довго треба було чекати на відновлення «Дзвонів». Відновлення треба завдячувати трудові групи католицьких інтелектуалів і заохоті Патріярха Йосифа. Відновлення є дуже на часі, особливо підчас теперішніх наших змагань до визначеної мети, так в релігійно-церковній, як і загально культурно-національній сфері. Журнал «Дзвони» має можливість стати центром духового оновлення, формулування понять і накреслення дії. Можливо, що «Дзвони» так як і давніше стануть місцем зустрічі екуменічного засягу. Потрібно, щоби коло журналу щораз більше і щораз численніше гуртувалися і в нім співпрацювали українські і чужі автори. Потрібно, щоби журнал передплачували, читали, матеріяльно підтримували наші прихильники.
Журнал «Дзвони» редаґує проф. Богдан Лончина. Перші числа появились в Римі. Тепер, для зручности, адміністрацію і друк перенесено до Чікаґо, що напевно улегшить поширення журнала.
