Ваше Високепреосвященство!
Дозвольте зайняти становище до Вашого Послання, підписаного також двома іншими Ієрархами Греко-католицької Церкви в Югославії: Кир Йоакимом Гербутом і Кир Йоакимом Сеґеди, — зверненого до Духовенства Крижевської Єпархії, з 11-го квітня 1978-го року. А звернутися до Вас, Ваше Високепреосвященство, велить нам передусім факт, що в цьому Посланні є також згадка про «т.зв. Патріярхальників», що їх саме очолює Українське Патріярхальне Світове Об’єднання «3а єдність Церкви і Народу», яке ми репрезентуємо. Жалуємо, що не можемо в безпосередній розмові обговорити справи, порушені у згаданому Посланні, які — ми певні — лежать Вам теж глибоко на серці, але тільки обставини різного характеру веліли Вам, Ваше Високепреосвященство, зайняти становище, що, на жаль, в основному є розбіжне з інтересами Церкви і народу, до яких ми спільно належимо.
Найперше бажаємо зазначити, що Українське Патріярхальне Світове Об’єднання є організацією мирян, які не насиллям, але силою постанов Берестейської Унії з 1595/96 років та Другого Ватиканського Собору змагаються, під проводом Його Блаженства Патріярха Йосифа Кардинала Сліпого, за права Русько-української Греко-католицької Церкви. Ці проблеми ми з’ясували в нашому меморандумі до П’ятого Папського Синоду, який відбувся у Ватикані 1977 року. Ми бажаємо підкреслити, що ніякого насилля ми не пропагуємо, але, щобільше, проти нього виступаємо, якщо воно мало б денебудь місце, а стараємося виконати тільки наші християнські обов’язки супроти нашої християнської спільноти. Ми боронимося також проти впроваджування політичного елементу в релігійно-церковне життя кимнебудь і денебудь це не було б. Ми обороняємося також проти збірної відповідальности і тому прохаємо Вас, Високопреосвященний Владико, не засуджувати цілого Патріярхального руху за евентуальні невідповідальні виступи поодиноких його членів. Ми воднораз визнаємо староримську засаду «авіятур ет альтера парс», тому засуджуємо автократичне, поступування кожної людини, якщо навіть її голову прикрашує єпископська мітра, бо вважаємо, що не мертва буква закону, але добро людських душ повинно бути мірилом рішень і постанов. На жаль, в нашому Апостольському Екзархаті у Великій Британії добро душ відсунено цілком на задній плян… І дальше ми бажали б, щоб Ваше Високепреосвященство під терміном «наш краян», вжитим в обговорюваному Вашому Посланні, вважали кожного русина-українця, а не тільки того, що походить з Бачки, бо хто ж е предками наших бачванців? Відомо, русини-українці з Закарпаття та Галичини!
Радіємо, що Ви, Високопреосвященний Архієрею, як також два інші Преосвященні Єпископи, підписані на цьому Посланні, спільно виявляєте бажання, «щоб св. Столиця установила Український Католицький Патріярхат», і ми дякуємо Вам за Вашу цінну заяву. Але, на жаль, дальше пишете, що це не може відноситися до Вашої Єпархії, «в її склад входять різні народности, які собі того не бажають, як на пр. Македонці, Хорвати, Румуни». Найперше ствердім відсоток тамошніх греко-католиків за їх національністю: 3/4 з-посеред них це русини-українці! А далі також дуже важливе, а то й важливіше: а саме, в Декреті Другого Ватиканського Собору про Східні Католицькі Церкви, точка 10, говориться, що те, що сказано про Патріярхів, по приписам права відноситься до Верховних Архиєпископів, які очолюють якусь цілу Помісну Церкву, зглядно обряд. І саме в цьому змислі намагання Його Блаженства Патріярха Йосифа Кардинала Сліпого стисло покривається з поняттям приналежности до греко-руського чи візантійсько-українського обряду. Знана річ, що Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький дістав від Папи св. Пія X великі повноваження, що рівнялися патріяршим і відносилися до цілої Греко-католицької Церкви, в якій країні вона не діяла б. У Конференціях, що відбувалися під проводом Митрополита Андрея, брали участь владики Греко-католицької Церкви з різних країн: Галичини, Закарпаття, Югославії, Північної Америки, що вказувало на з’єдиненість цієї нашої Церкви. А на зв’язки Греко-католицької Церкви в теперішній Югославії з Галицькою Митрополією додатково вказують ще такі факти: з Галичини, подібно як і з Закарпаття, прийшли там перші священики та і стало далі допливали; з тієї митрополії о. д-р Йосиф Жук був Генеральним вікарієм у Боснії, а о. Митрат Олекса Базюк — Апостольським Адміністратором для русинів-українців греко-католиків у Боснії, а пізніше єпископським вікарієм Крижевської Єпархії (останній в 1914 – 1924 pp.). А чи про тісну пов’язаність поодиноких віток нашої Греко-католицької Церкви не говорить факт, що славної пам’яти крижевський єпископ Діонисій Няраді, родом з Руського Керестура, був одночасно в 1922 – 1927 pp. Апостольським Адміністратором Пряшівської Єпархії, а в 1938 – 1939 pp. Карпатської України? І тому дуже боляче, що тепер у нашій єдиній Греко-католицькій Церкві діють нищівні відосередочні сили, спрямовані на розбиття цієї Церкви, що, на жаль, і позначене у Вашому Посланні, про яке саме пишемо. Бо якщо, справді, не було б ніякого зв’язку поодиноких віток Греко-католицької Церкви з Матірною Церквою, Галицькою Митрополією, якій Апостольська Столиця привернула 1963-го року давні права київських митрополитів, що були правами рівними східнім патріярхатам з назвою верховних архиєпископів, то в такому випадку не бачимо ніякої доцільности Послання Греко-католицької Ієрархії в Югославії до Духовенства Крижевської Єпархії з заперечуванням прав Блаженнішого Патріярха Йосифа Кардинала Сліпого, включно з забороною духовенству цієї єпархії і то зобов’язуючою в совісті, згадувати нашого Ісповідника Віри, Блаженнішого Отця Йосифа.
Пишемо ці рядки з глибоко наболілим серцем, бо перед нашими очима стоїть вислів, дуже актуальний за часів київських митрополитів, Велямина Йосифа Рутського й Петра Могили — «щоб не ділити Руси». На превеликий жаль, Послання до Духовенства Крижевської Єпархії у справі нашого Патріярхату є водою на млин тих, що справді хочуть поділити Русь… Уболіваємо над тим, що під цим Посланням є Ваше, Високопреосвященний Владико, прізвище, бо воно було дотепер високо респектоване та мало притягаючу силу для русько-української спільноти.
Хай Всевишній преласкаво зглянеться на наш поневолений нарід і нашу страдальну Церкву та надхне Вас, Ваше Високепреосвященство, і двох інших владик, Ваших преосвященних співробітників, щоб Ви вийшли на прямий шлях, яким ішли великі провідники нашої спільної Церкви як Велямин Рутський і Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький, та який то шлях, повний тернини і крови, вже довгі роки верстає наш Ісповідник Віри Блаженніший Отець Йосиф. Ми просимо Вас, Високопреосвященніші Владики, щоб Ви повернули на цей прямий шлях, щоправда, не встелений рожами, але за це гідний великих подвижників нашої Церкви.
Відписи цього нашого листа пересилаємо воднораз до двох інших Преосвященних Сиґнаторів Вашого спільного Послання.
Супроти того, що Послання Греко-католицької Ієрархії в Югославії до Духовенства Крижевської Єпархії було оприлюднене, подаємо до Вашого ласкавого відома, що повище письмо вважаємо відкритим листом.
Просимо про святі молитви в наміренні покращання ситуації не тільки нашої помісної Української Католицької Церкви, але і цілої Вселенської Церкви, та залишаємося з християнським привітом.
За Президію Головної Ради УПСО
(Сидір М. Тимяк) заступник голови
(Роман І. Данилевич) секретар
Клівленд, 20-го вересня 1978
