НИВА, січень — квітень 1978
Архиєпископа Аріджіо Пінтонелльо,
видавця періодика «Seminari е Teologia»
«Скажіть нам ясно і рішучо,
як знешкодити пастку,
заставлену атеїстичним марксизмом
на віру нашу».
Святіший Отче!
Може будете уважати нас дещо за сміливих, що уживаємо засобу з-поза принятої форми на те, щоб Ви почули наш голос горя і болю, голос, який мусимо піднести з огляду на трагічну ситуацію католицького світу, зокрема в Італії.
Ми свідомі нашої сміливости і за те просимо Вашу Святість вибачення. Але, почуваючись у повній згоді з деякими хвилюючими і тривожними заявами, які Ви подали, ми заохочені в нашій сміливості, щоб поручити Вашому батьківському серцю хочби лиш деякі з тих причин, для яких означення «горя і болю» не є лише загальними (виразами).
Аспекти ситуації:
— Семінарії і папські університети, як це добре відомо, стали школами імманентизму, натуралізму, і навіть марксизму і атеїзму; вони заражують тепер понад 90 проц. молодого клиру.
— Державні школи, університети, преса, кіна і театри, коротко: всі засоби суспільного повідомлення, стали сьогодні, із самозадовільною мовчанкою католицького світу, розсадниками лівих принципів і атеїзму.
— Неморальність, порнографія, корупція, наркотики, насильства винищують молодь, молодих людей, які здані самі на себе, на яких однак Ваша Святість кладуть надію; ограблюють родини з невід’ємних принципів християнської моралі, роблять з нашого народу атеїстів, залишених в провиненій релігійній несвідомості і політичній непідготованості.
— Коротко: повторяючи світлі слова нашого великого попередника Пія X., це «сума всіх єресей»; найбільш нелюдський режим, що з’явився на лиці землі від часів Тамерляна, збирається тепер, щоб поставити свою стопу на нашій улюбленій землі, щоб перетворити її в новий «Ґулаґ» невільництва і смерти.
В обличчі таких неминучих загроз наш ум звертається з поновною пошаною до великих єпископів нашої молодости і нашого виховання: (тут автор листа вичисляє понад десятку імен італійських єпископів), які враз із багатьома іншими братами-єпископами не вагалися піднести свій голос в ім’я Христа і Церкви, в обороні прав, які взято під ноги.
Причини цієї ситуації:
а) Непростима мовчанка:
Церковна єрархія сховала і занедбала на більш як десятку літ свій обов’язок відновлення засудження атеїстичного матеріялізму, з достосуванням до часу. Вона (церк. єрархія):
— затягнула заслону мовчанки про жахливу сцену: 66 мільйонів погибших за Сталіна (Солженіцин, Ґулаґ, т. II);
— про 150 мільйонів жертв під Мао Це Тунґом;
— про два і пів мільйона мешканців Камбоджії (із сімох мільйонів усього населення);
— про український єпископат, що вигас цілковито у в’язницях і на засланню враз із 1500 священиками;
— про сотки тисяч вірних українських католиків, депортованих на Ґулаґ без повороту, і лише деякі з оцілілих даремно очікують побачити свій край і своїх приятелів;
— про 5945 церков і каплиць зруйнованих в Україні наступаючою Червоною Армією (зізнання Кардинала Сліпого на 2 Трибуналі Захарова);
— ігнорує розпачливі звернення інтелектуалістів і дисидентів з СССР, з-поза залізної заслони, які звертають увагу публичної опінії світу на жахіття сибірських ґулаґів і психіятричних архипеляґів;
— є глухою на холодні оскаржування католиків, між іншими російським кібернетиком Михаїлом Агурським («прикро знайти католиків по другому боці барикади»);
— є незрозуміло відсутньою на Трибуналі Захарова у Стокгольмі і в Римі.
б) Димова заслона закрити самогубну поразку на вівтарі «остполітік»:
— фальшиві екуменічні обійми приводять до імовірности абсурдного «відкриття» споріднення, а то й ідентичности Христа і Маркса;
— потворне подружжя між віруючими й атеїстами, коштом католицької совісті, довершується при помочі нової катихизи, яка заперечує традиційне навчання і дає нечувану відвертість для проти-християнських і проти-гуманних ідеологій;
— дипломатичні зв’язки із східньо-европейським світом безсумніву мають на цілі приготовити будучність для Мовчазної Церкви, однак не без порушення католицької совісті у всьому світі; а з ними злучені усмішки і дарунки, включно з місією «червоного мирського нунція» на комуністичну територію, представляє змову змалювати образ комунізму з людським принадним обличчям, який на ділі не існує.
— Приняття кардиналами і єпископами почесного громадянства у найбільш червоних містах й інші способи залицяння з атеїстичним матеріялізмом — зроджують серед християнського простолюддя фальшиву віру в комунізм, який респектує цивільні і релігійні вольності.
— Останній лист Берлінґера до одного італійського єпископа і відкинення на останнім Синоді Єпископів внеску польських єпископів на засудження марксизму, є сильними познаками цілковитої здачі Церкви безбожникам.
Святіший Отче! Ми не просимо слухати лише нашого голосу. Ми бажали б радше, щоб інші — всі інші голоси знайшли відгомін у Вашому батьківському серці. Це те все, чого ми очікуємо: щоб Ви ласкаво знайшли для нашого голосу з тягарем його болю і страху, достатню міру уваги. Цього потрібно не для наших малих і незнатних осіб, але цього домагається найвище добро Бога і Церкви.
Скажіть нам ясно і рішучо, як знешкодити пастки, заставлені численними ґрупами, ба навіть вибраними членами Церкви, на знищення її навчального і пасторального життя.
Ви маєте Слово, «яке може відновити лице землі»; не допустіть до того, щоб Вас знемогла знеохота, і не дозвольте, щоб Ваші діти віддались зневірі або й розпачі, які наче ці плавці, що з розбитого корабля в судорогах зміряють досягти берега. Слово, яке Ви одинокі посідаєте, проголосіть з повною рішучістю і з повним авторитетом Того, Який це Слово дає Вам. Якщо це правда, що цілий світ, включно з невіруючими, глядить на Вас сьогодні, як ніколи перед тим, то це не тому, що він очікує від Вас чогось, чого Ви не посідаєте. Існує одинока надія й універсальна жадоба Слова, яке — Вами сказане, — є Словом Бога і спасення.
Цілий світ відчуває абсолютну потребу світла і надії; він має абсолютну потребу проводу. Ваші діти, які найближче Вас, відчувають цю потребу кожного дня, коли вузли спільноти чимраз більше прориваються і «скарб віри» залишено незахищеним. Відновіть спільноту з цим Словом, захистіть Правду, щоб, глядячи на Вас, могли б бачити у Вас здійснення божеського наказу: «Утверджуй братів своїх» (Лука 22:31).
Аррідджіо Пінтенелльо, Архиєпископ,
Директор періодика «Seminari е Teologia»
