Сейнт Люїс, 28 липня, 1975 р.
До Високопреосвященного
Кир Андрія Сапеляка
Єпископа українців католиків в Аргентині
Ваше Преосвященство!
Цілком припадково і недавно ми прочитали Вашого листа до нашого Патріярха Йосифа Першого, з датою 8-го квітня 1975 р. Цей Ваш лист, Владико, нас не тільки затривожив, але навіть обурив. Тяжко зрозуміти факти і аргументи, на які Ви покликаєтеся, а тим більше мова і тон листа є дуже образливі.
Найперше, це не був наш Патріярх, який зігнорував двох нововисвячених єпископів, але саме іменування і свячення тих єпископів (чужими — ред.) зігнорували Первоієрарха і цілий синодальний устрій Помісної Української Католицької Церкви.
Подруге, наш Патріярх ніколи не нарушив верховної власти Римського Архиєрея. Противно, свою льояльність він засвідчив і засвідчує своїм мученичим життям та беззастережною відданістю Римському Престолові. Помимо того, Ватиканська Курія та особливо Східня Конгрегація знівечила права Помісної Української Католицької Церкви, та задля політичної вигоди перекреслила Берестейську Унію. Ця негативна постава ватиканської адміністрації в нічому не захитала нашого Патріярха як вірного слугу Вселенської Католицької Церкви.
Потрете, історично можна удокументувати цілий розвиток подій, які довели до прийняття титулу патріярха, є тисячі листів від вірних до Папи Павла VI і до Патріярха Йосифа І, є документи від українських церковних і світських організацій, є численні листи від українських священиків та листи від деяких єпископів, де ясно просять і навіть вимагають завершення патріярхату. Це все можна історично доказати.
Одначе хто Вам дав уповноваження писати від всіх владик і священиків?
Владико, навіть якщо Ви не визнаєте нашого Блаженнішого як патріярха, то все ж таки Ви повинні були виявити більше льояльности, пошани і здисциплінованости як до Верховного Архиєпископа Помісної Української Католицької Церкви.
Лист Ваш читали тут, в Сейнт Люїс, українці католики, які є другого і третього покоління, уродженці Америки. На них також цей лист зробив особливо прикре вражіння. Маленькі і віддалені парохії, такі як наша, шукають та очікують об’єднання нашої Церкви. Наші парохіяни через десятиліття були свідками, коли процес латинізації нищив нашу Церкву і обряд і ніхто з латинських єпископів, чи навіть священиків, не обстояв за ними. Наші парохіяни бачать, що тільки єдність всіх єпископів і сильний провід можуть врятувати нашу Церкву і наш обряд. На жаль Ваш лист, за Вашими власними словами, творить «небезпечні ускладнення» в цьому русі за об’єднання, бо він підриває наш власний і одинокий церковний провід.
Найбільше вразило нас це, що Ви, Владико, оскаржуєте нашого Блаженнішого про «насильство» над нашою Церквою. Це таке образливе і безпідставне, що коментарі тут зайві.
Ми подібно як і Ви, Владико, хочемо закінчити цього листа молитвою до Покровительки Помісної Української Католицької Церкви, Пресвятої Богородиці, щоби Ви, як і всі інші владики, зрозуміли, що одинока можливість зберегти Українську Католицьку Церкву від цілковитого знищення є через об’єднання під патріярхальним проводом ТЕПЕР.
Святіший Отець не може і не повинен нас об’єднувати. Ця відповідальність є виключно нашою, усіх українців католиків.
З християнським привітом
Ігор Є. Гайда
Рома Княгицька Гайда
206 Topton Way St. Louis,
Missouri, 63105
П.С. Цей лист висилаємо до української преси
