21 грудня 1981 р. на 72 році життя відійшов у вічність один з найбільш активних членів нашої Громади у Гемпстеді, довголітній секретар Відділу Українського Патріярхального Товариства, бл. п. Андронік Копистянський. Покійний походив з священичої родини. З молодих літ як гімназист перемишльської гімназії, включається в ряди Українського Пласту і стає одним з провідних його діячів ще на рідних землях, як згодом в таборах в Німеччині й тут, на новому поселенні в США, займаючи різні провідні становища.
Глибоко патріотичні заложення спрямовують його як молодого студента в ряди українського націоналістичного руху і за свою жваву активність в ньому був кілька літ ув’язнений в польських тюрмах.
Панахиду по Покійному відправив 22 грудня парох української католицької церкви св. Володимира о. Еміліян Шараневич при участі всієї місцевої Громади, друзів, приятелів та представників різних організацій з Нью-Йорку і ближчих та дальших околиць.
Покійного прощали: від місцевої Пластової Станиці, що її співосновником був Микола Курчак, від Куреня Орликівців, що його курінним був Покійний понад двадцять років, аж до своєї смерти — заст. курінного Володимир Кух, від Ради Директорів Пластової Корпорації «Молоде життя», якого Покійний був довголітнім головою Управи — Роман Рогожа, від Крайового Пластового Проводу, членом якого він був кілька каденцій — голова КПС Евстахія Гойдиш.
Крім того, Володимир Процик прощав його від Проводу Українських Націоналістів як визначного і заслуженого члена ОУН, а інж. Петро Байбак від ОДВУ і братніх організацій. Від УНСоюзу прощав його як заслуженого члена і незмінного фінансового секретаря місцевого Відділу — головний організатор Василь Оріховський.
Під час похоронів, що відбулися 23 грудня, парох о. Е. Шараневич прощав його від парохії св. Володимира, як прикладного її члена. Поховано його на цвинтарі Св. Духа в Гемптонбурґу.
Покійний залишив в невимовному жалю та глибокому смутку дружину Ірину, дочку Ольгу, сина Богдана з жінкою Патрисею з чотирма онуками, ближчу й дальшу рідню в Україні та США.
Вічна йому пам’ять!
