Заходами Відділу Українського Патріярхального Т-ва в Нью-Йорку, 7 травня 1982 p., в Українському Народньому Домі відбулось спільне свячене, в якому взяло участь понад 120 осіб. Вже давно увійшло в традицію, що Українське Патріярхальне Т-во кожного року улаштовує спільне свячене, на яке запрошує не тільки своїх членів, але й широкі кола української громади. На спільне свячене Т-ва завітали: голова НТШ д-р Ярослав Падох, редактор «Веселки» Володимир Барагура з дружинами. Від молодечих організацій: Орест Кебало — від Пласту, Корнелій Василик — від СУМ-А в Нью-Йорку, Окр. Управу СУ А репрезентувала голова Лідія Маґун. 1-й Відділ СУ А заступала 4 Віра Шуль, 64-й — Христина Навроцька, 82-й Надія Попель, 83-й — Надія Савчук. Від УСК-у (Нью-Йорк) був Осип Карпінський, а від кредитівки «Самопоміч — інж. Любомир Зєлик. Також на спільне свячене завітав монах чину студитів з Риму — Олександер Кіляр. З журналістичного світу був ред. Іван Смолій з «Народної Волі» і Іван Керницький.
Члени Відділу Т-ва і гості зійшлись, щоб в дещо відмінний спосіб, ніж у церкві, відмітити це неповторне радісне свято свят — Христове Воскресіння. Щоб в цьому святі Христового Воскресіння підкреслити в першу чергу Боже, а в Божому побачити людське, що є спільним і нерозривним. Щоб наголосити це Христове Воскресіння, яке є невичерпною скарбницею змісту людського життя.
Голова Відділу мґр Ярослав Щербанюк відкрив спільне свячене, вітаючи всіх гостей і членів Т-ва. Він в коротких словах з’ясував ціль спільного свяченого, вказав на його глибоке значення в нашому релігійному житті. Всечесніший Отець Себастіян Шевчук, ЧСВВ, провів молитву та посвятив Божі дари, які приготовили жінки — членкині Т-ва. Всі співали радісне «Христос Воскрес». Я. Щербанюк передав керування програмою під час свяченого ред. Миколі Галіву, який на початку закликав, щоб у цій хвилині після молитви духовно з’єднатись з нашим Главою і Патріярхом Києво-Галицьким та всієї Руси-України, Блаженнішим Йосифом, та побажав йому многих літ, що присутні підхопили і разом проспівали «Многая літа». Після цього всі споживали посвячені дари.
У розвагово-мистецькій частині виступило тріо з ансамблю «Промінь» у складі: мґр Богданна Волянська, Мирослава Мандзій-Волянська і Оксана Харук, які в першому виступі виконали: «Христос Воскрес» і «Кант Ісуса Христа», а в другому виступі виконали: «Не шуми, калинонько» — Ігоря Шамо, «Не верне» — композиція Богданни Волянської і «А вже третій вечір» — народня пісня. Виконання тріо були добре гармонізовані, голосово збалянсовані й мельодійно гарно звучали, за що виконавців нагороджено оплесками. Молодий актор Орест Кибало з чуттям прочитав дві поезії Уляни Кравченко «На світанні» і «Воскресіння», які у поступовому наростанні підкреслювали велич і красу Христового Воскресіння. Після цього в короткому слові Микола Галів підкреслив вагоме значення Христового Воскресіння, яке наповнює нас вірою, надією і любов’ю, тією любов’ю, що є найбільшою Божою Заповіддю, бо з любови до нас Христос був розп’ятий на хресті. Промовець звернув увагу на трагізм «Великої П’ятниці», вказуючи на її безпроглядну понурість і на цьому тлі підкреслив цю радість радостей — Христове Воскресіння. Христа бичували і переслідували не тільки тоді, але це роблять і сьогодні. Коли взяти до уваги нашу Українську Католицьку Церкву в Україні, яка згідно з законом більше не існує, а все ж таки вона живе і розвивається у підпіллі. Ще і сьогодні судять і карають наших священиків. Про це написала останньо радянська «Робітнича газета». Доповідач також вказав, що наша Церква існує у межах сучасної Польщі, але також вона стоїть поза буквою закону. Досьогодні наша Церква не має ні однієї своєї власної Церкви, а завжди здана на ласку Польської Церкви. Хоч примас Польщі архиєп. Глеп прихильно наставлений до нашої Церкви, але, на жаль, такого зрозуміння немає серед більшости польського кліру і вірних. Наша Церква досьогодні не має ще свого єпископа. Погляньмо, яка ситуація нашої Церкви у діяспорі. Дехто чомусь думає, що Т-во вхопилось магічного слова «Патріярхат».
Це тільки звичайне спрощення питання, бо ж ідеться про певну церковну інституцію з однорідною структурою, без т.зв. удільних князівств, що теоретично діють кожне окремо.
Коли глянути ближче, то ми побачимо, що в кожній нашій дієцезії є різниці обрядів і відмінні обряди однієї і тієї ж самої церкви. Якщо поправі цього стану не сприяють ті, що повинні, то мусимо ми, миряни, самі це робити. Так, наша Церква все ще переживає «Велику П’ятницю», але ми переконано віримо, що воскресіння перед нами, і що незабаром воно напевне прийде.
Наталя Соневицька з чуттям прочитала гарний настроєвий спомин Івана Керницького — Ікера — під назвою «Під гомін дзвонів», що нас переніс на рідні землі і пригадав, як це було колись на прадідній землі. Добре прочитаний спомин і присутнього автора слухачі привітали гарячими оплесками.
Під кінець програми ведучий програмою в імені Т-ва подякував усім паням на чолі з Наталією Білоус, які зайнялись і приготовили ці смачні Божі дари, що їх всі спожили. Окрему подяку висловив панству Ярославові й Ірині Куровицьким, які кожного року безкоштовно дають м’ясиво на наше свячене. Так само кожного року на наше свячене жертвує Марія Підгородецька, яка цього року жертвувала вино. Панству Лешкам висловлено подяку за те, що вони приготували салати та подякував всім, що будь-чим причинились для успіху цього спільного свяченого. Додатково подякував Ярославові Климові, який є головним ініціятором і реалізатором спільних свячених нашого Відділу. Всі ці щирі подяки присутні підтримали гарячими оплесками.
На закінчення ведучий програмою промовив кілька теплих слів з нагоди «Дня Матері» для всіх матерів. «Привітаймо,— сказав він,— наших матерів, що їх любов і піклування і зажурені очі ще й досьогодні відчуваємо на собі. Згадаймо сьогодні й завтра наших матерів і пам’ятаймо про них все. Але згадаймо й привітаймо тих матерів, яких не буде кому привітати, бо їх діти або згинули у боротьбі за краще завтра українського народу, або сьогодні караються на засланнях, і вони не зможуть їх привітати. Ось як пише невідомий автор:
Мамо, чи чуєш мене Ти, мамо?!
Мамо, я хочу до Тебе прийти,
Мамо, я рвуся до Тебе, мамо,
Але не пускають колючі дроти.
Це слова, що випливають з розпачу — з глибини людської душі. В цьому моменті Наталка Соневицька вручила, як одній з численних матерів, що втратила своїх двох синів, які були вояками УП А, китицю білих квітів пані Олександрі Куницькій, яка сиділа за почесним столом. Всім матерям присутні заспівали «Многая літа». За почесним столом сиділи наші «наймолодші» патріярхальники: д-р Василь Палідвор з дружиною, голова Патріяршого Фонду д-р Роман Осінчук, ініціятор і один із засновників патріяршого руху ред. Василь Качмар, виконуючий обов’язки пароха церкви св. Юра о. Себастіян Шевчук і голова Т-ва мґр Ярослав Щербанюк з дружиною Іриною. На закінчення о. С. Шевчук провів молитву і співом «Христос Воскрес» закінчено родинне спільне свячене.
