В суботу 31 березня 1979 р. відбувся восьмий Крайовий З’їзд Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної Української Католицької Церкви, в Нью Йорку, у великій залі Українського Народного Дому.
У з’їзді взяло безпосередню участь 83 делегати, а двадцять три мандати, які були комульовані. Делегати віддалені від місця з’їзду на більше як 300 миль мали право свої голоси передавати, чи комулювати. Так, що фактично на з’їзді було 106 правно умандатованих голосів. На кожних 20 фізичних членів припадав один делегат. Порівняльно до попереднього з’їзду фреквенція була велика. Присутні делегати заступали 22 поодиноких Відділів Т-ва. Шість Відділів зокрема з далекого заходу не були заступлені.
Слід підкреслити, що велику фреквенцію делегатів на з’їзді спричинило заінтересування членів проблеми Товариства. Далеко перед з’їздом велась в тому напрямі деяка праця. Ішло певне суперництво — хто є кращий, яка сторона переможе. Позитивним було в тому те, що це пожвавлення й суперництво не мало жадного політично-партійного підложжя. Тут змагались індивідуально, хто здобуде для себе більше голосів і хто має до поодиноких справ кращі кваліфікації, хто краще буде керувати працею Товариства. Це належить зарахувати до позитивного явища. З одної сторони є широке зацікавлення проблемами нашої Церкви, а з другої, щоби у проводі Т-ва були відповідальні і кваліфіковані вести працю. Це дає запоруку,що мирянський рух має дальші перспективи росту й розвитку. Цей факт заперечує всі передбачення наших противників, а ще більше ворогів, які передбачали для мирянського руху коротке життя, життя «солом’яного вогню». Життя показує, що так не сталось, а навпаки мирянський рух зростає на силах, в його ряди стають все більше і більше наших мирян. Треба признати, що під сучасну пору Патріярхальне Товариство є найбільш активною організацією в житті української діяспори. Існування Українського Гарварду, мирянського руху й низка інших активних українських установ та організацій повністю заперечують колись часто вживане твердження «солом’яного вогню». Правда в нас все багато недоречности й непослідовности, це є виявом браку певної культури.
З’їзд відкрив голова Товариства за Патріярхальний Устрій ред. Василь Качмар. Тут належить підкреслити, що він є одним з перших, який основував, організував і керував цим рухом. З’їзд розпочато молитвою. Вшановано пам’ять померлих членів Т-ва: проф. М. Тершаківця, д-ра М. Навроцького, д-ра Ів. Козака, ред. Юрія Теодоровича, В. Керода, Федора Хая, Богдана Гірку й інших. В. Качмар підкреслив, що 8 з’їзд відбувається в 15 річчя існування Товариства, яке на протязі того часу провело вагому працю.
З’їзд обрав президію для керування нарадами з’їзду, в складі: д-р Роман Осінчук — голова, д-р Богдан Лончина — заступник, д-р Володимир Процюк і Степан Голуб — секретарі. З’їзд заслухав зачитаних привітів від Патріярха Йосифа. Владики Ісидора Борецького і Владики Василя Лостена. Безпосередньо З’їзд привітали: інж. Сидір Тим’як від управи УПСО, д-р Л. Рудницький від Св. Софії Релігійного Т-ва в США, д-р В. Маркусь від крайової старшини Брацтв і Сестрицтв, інж. Теодор Крочак від патріяршої парафії св. Михаїла у Філядельфії. Дещо довша затримка була над прийняттям порядку нарад. Після вибору номінаційної, мандатно-верифікаційної, статутової і резолюційної комісій, уступаюча управа склала свої звіти з проведеної праці. Голова, Василь Качмар подав загальний, обширний звіт, поставивши його у проблематичній площині з певною перспективою на майбутнє. Він закінчив свій звіт закликом до спільної, об’єднуючої дії для добра нашої Церкви й народу. Звіт з секретаріяту та виконуючого обов’язки головного редактора журнала «Патріярхат» склав Микола Галів. Звітодавець підкреслив, що це був зовсім припадковий збіг обставин, що дві дуже важливі функції, які вимагали багато часу і безперебійної та послідовної праці були в одних руках. Підкреслив, що в основному праця Крайової Управи проходила в двох засадничих площинах. Перша, це організаційна, а друга усвідомлююча. В організаційній площині йшлось про живий контакт з Відділами, поширення мережі, приєднання нових членів, оснування нових відділів, бо тільки при такій розгорненості можна більше осягнути і більше зробити. В цьому напрямі основано два нові відділи і один відновлено. До освідомлюючої праці зараховано працю Інформаційної Референтури, якою керувала і розсилала листівки не тільки по відділах в США але також до Канади, Англії й інших місцевостей Дарія Кузик. В цій самій площині діяльности назвав журнал Патріярхат яким поширювано наші ідеї серед широких кол нашої громади на всіх місцях нашого поселення. Журнал здобув собі заслужене право громадянства. Журнал читають не тільки наші члени й прихильники, але наші противники й вороги, це говорить про те, що він є абсолютно важливим чинником. В тій площині згадано дві пресові конференції під час яких були поінформовані українські громадські представники і преса про ситуацію нашої Церкви у Великій Британії, де єп. А. Горняк стягнув наші ціннощі церковного й громадського надбання на вулицю, як також про ситуацію й обставини в Югославії де наші Владики відмовлялись від приналежности до Матірної Церкви. Очевидно, що з посланням наших Владик у Югославії не погоджувались миряни, як також чи мало наших священиків в Югославії. Наші владики в Югославії були примушені це зробити, бо така була воля Священної Конґреґації для Східніх Церков.
Дарія Кузик подала детальний звіт з проведеної Інформаційної Референтури. Під тим оглядом вона розгорнула широку акцію і розбудувала подекуди свою власну мережу. Ярослав Пастушенко подав детальний касовий звіт, подаючи до кожної позиції окремі пояснення. Ширший звіт склав з виконуючого обов’язки адміністратора д-р Володимир Пушкар. Він сказав, що тираж журналу під сучасну пору добігає трьох тисяч, а коли він перебрав адміністрацію то журнал розсилалось не більше, 700 до 800 примірників. Завдяки того, що вся праця журнала так, редакційна, як і адміністраційна проводилася без жадної винагороди,журнал міг появлятись регулярно і без дифіциту. Журнал продається по нижчій ціні, як він виносить, але ідеться в першу чергу, щоби він був приступний для кожного читача. Хоч пожертви на журнал були не численні і не великі, але дуже допоміжні. В першу чергу піддержували ті, які зрозуміли вагу і завдання журнала. Журнал розсилається вчасно, а до віддалених місцевостей летунською поштою. Під тим оглядом адміністрація діє добре. Число передплатників і читачів постійно зростають.
Звіт Товариського суду склав д-р Юліян Колтун. Він підкреслив, що до суду була вплинула від Крайової Управи справа, щоби полагодити питання передачі діловодства старої управи новій, себто управи під керівництвом д-ра Мирослава Навроцького. Тому, що М. Навроцький помер цю справу уморено. (Діловодство не було передане по сьогодні). У відсутності на з’їзді, через довшу недугу голови контрольної Комісії мґр. Мирослава Субтельного звіт склав Роман Крупка. Назагал звіт обмежувався тільки до касових записів без будьякої аналізи і підкреслення, а про оцінку і перевірку праці в цілому не було й згадки.
Над заслуханими звітами відбулась доволі вбога, поза рамками звіту і діяльности управи дискусія. Деякі дискутанти читали статті з журналу Патріярхат, що було не цікавим і рівень дискусії не підносило. Гірше є з тими «професійними» дискутантами, що вміють «похвалити» і дати низку різних завваг, що було зле, а треба було краще зробити. На жаль ті «експерти» на протязі довшого часу ні разу не послужили своєю працею. Давати поради, гарно, але куди гарніше було б якби ці поради і рецепти попробували самі здійснити, тоді вони мали б зовсім інше звучання. Було кількох дискутантів, які у своїх виступах підійшли річево. Назагал рівень дискусії був низький, а для багатьох учасників відстрашуючий. На заторкнені питання у дискусії дали відповіді і вияснення уступаючий голова Василь Качмар і секретар Микола Галів. З’їзд уступаючій управі уділив абсолюторію.
Я. Пастушенко, речник Мандатної Комісії подав звіт з проведеної праці і сказав, що є на залі 106 управнених голосів. Богдан Стельмах подав звідомлення з перевірки протоколу з попереднього Крайового З’їзду. З рамени статутової Комісії д-р Володимир Бачинський сказав, що вони прийшли до однозгідного висновку що є потреба змінити назву Т-ва, себто треба її усучаснити до нашого часу. Після короткого обміну думок прийнято нову назву «Патріярхальне Товариство Помісної Української Католицької Церкви».
Микола Галів зачитав резолюції. Після доповнень і поправок резолюції прийнято. При цьому довше слово про Патріярший Фонд виголосив д-р Роман Осінчук.
Номінаційна Комісія працювала дуже інтенсивно. По довгих спробах і нарадах прийшла до узгіднення нової Крайової Управи. Речником Номінаційної Комісії був д-р Василь Маркусь, який сказав, склад який подасть напевно не задовільнить всіх, але зготовлено такий на який можна було спромогтись. Запропоновано наступний склад Крайової Управи: д-р Богдан Лончина (Дітройт), — голова, Рома Гайда (Конектикат), Оксана Бережницька (Боффало), Василь Папіж (Дітройт), інж. Микола Кунинський (Дітройт), мґр. Анатоль Ромах (Дітройт), д-р Павло Джуль (Дітройт), ред. Василь Пасічняк (Випані), д-р Зенон Голубець (Клівленд), д-р Леонід Рудницький (Філядельфія), д-р Володимир Пушкар (Філядельфія), д-р Василь Маркусь (Чікаґо), Микола Галів (Ню Йорк) — члени Управи. Контрольна Комісія: д-р Володимир Прокопович — голова, ред. Роман Данилевич, Василь Колодчин, інж. Теодор Крочак і Роман Крупка — члени. Товариський Суд: д- р Роман Осінчук — голова, д-р Володимир Бачинський, мґр. Володимир Сенижак, інж. Андрій Гарасовський і Едвард Мельничук — члени. Рада Мирян: інж. Сидір М. Тим’як — голова, д-р Ярослав Миндюк,д-р Микола Барусевич, д-р Ярослав Крив’як члени. Тому, що не було інших пропозицій запропонований склад управи обрано.
Під кінець з’їзду д-р Володимир Пушкар подав пропозицію, щоби ред. Василя Качмара, як одного з перших основників мирянського руху на терені США обрати почесним головою. Учасники з’їзду пропозицію Пушкара приняли довгими, довгими оплесками. Запропонований на почесного голову ред. В. Качмар сказав — щиро дякую за пропозицію і щирі оплески, але почесного головства не принимаю, бо я дальше хочу бути активним членом Товариства, знову довгі оплески.
На закінчення д-р Богдан Лончина подякував учасникам з’їзду за вибір і довір’я та сказав, що постарається якнайкраще вив’язатись з покладених на нього обов’язків. З’їзд закінчено молитвою в сьомій годині вечора.
М. Г.
