В днях, від 19-23 червня 1978 p., в Мельборні відбувся Соборчик священиків Апостольського Екзархату в Австралії. В Соборчику взяло участь 12 священиків з Владикою Іваном Прашком на чолі. Наради Соборчика започатковано св. Літургією. Владика Ів. Прашко виголосив духовну науку про завдання й щоденне життя українського священика. Під час нарад вирішено написати листи до Вселенського Архиєрея Папи Павла VI, Блаженнішого Патріярха Йосифа і Священної Конґреґації для Східніх Церков в справі піднесення Апостольського Екзархату до стану єпархії.
Під час нарад окремо присвячено увагу парафії у Аделаїді, яку спричинив о. Є. Лацик ЧСВВ. Учасники Соборчика дали повну піддержку Владиці Ів. Прашкові в напрямі уздоровлення ситуації в цій парафії та усунення від душпастирської праці о. Є. Лацика. Відомо вже з попередних інформацій, як також Комунікату Т-ва за Патріярхальний Устрій УКЦеркви в Аделаїди, що був поміщений на сторінках нашого журнала про те, що о. Є. Лацик виявився завзятим і виразним антипатріярхальником. Нажаль, це лінія і настанова цілого Василіянського Чина на чолі з його капітулою в Римі. Правда, останньо було переобрано нову капітулу на чолі з протоархимандритом о. д-ром Ізидором Патрилом, але по сьогодні ще не вдалося завважити дещо відмінної, більше теплої й прихильної настанови до патріярхату Помісної УКЦеркви і Патріярха Йосифа. Владиці Ів. Прашкові при допомозі отців Ігора Шпитковського і Володимира Волочія наладнати ситуацію в цій парафії та заспокоїти мирян. Також чимало присвячено уваги подіям, що відбуваються на терені Великої Британії. Соборчик в цій справі піддержує стремління мирян та дає повну піддержку Блаженнішому Патріярхові Йосифові, а рівночасно висловлює своє здивування, що деякі священики на терені В. Британії діють проти оправданих прав нашої Церкви. Соборчик осудив писанину деяких священиків з В. Британії, а зокрема наївного борзописьця, що розсилає свої листи й до Австралії, щоби каламутити воду. Це новітні доморослі кочубеї, а заразом плебеї без своєї особистої гідности. Під час нарад порушено низку різних церковного і суспільно-громадського значення питань, які схоплено і повністю відзеркалено в окремих ширших резолюціях, які друкуємо нижче.
Крім цього під час Соборчика відбулись Загальні Збори членів священичого Ториства св. Андрея. На цьому форумі обговорено питання журнала «Нива» і становище до подій в Англії. Відмічено, що за дуже сумний стан, який є на терені Великої Братії в першу поносять священики на чолі зі своїм Владикою. (Це незаперечне ствердження — підкреслення складача.) Збори звернулись з проханням до своїх братів священиків на терені Англії, щоби вони спам’ятались і старались наладнати цей жалюгідний стан. Загальні Збори обрали нову управу Австралійської области, яку очолив відомий о. Іван Шевців, На секретара обрано о. Зенона Хоркавого, а на скарбника о. Богдана Шемечка.
Подано за: Церква і Життя 23 липня 1978
РЕЗОЛЮЦІЇ СОБОРЧИКА СВЯЩЕНИКІВ АПОСТОЛЬСЬКОГО ЕКЗАРХАТУ В АВСТРАЛІЇ
«Ми, українські священики Апостольського Екзархату в Австралії, зібрані на нашім Vlll-м з черги Соборчику, в Мельборні, Вік,. В днях: 19-23 червня,1978 p., розваживши ряд проблем релігійного життя наших вірних, прийняли слідуючі резолюції та постанови:
1. Шлемо наш синівський привіт і поклін Голові Вселенської Церкви — Папі Павлові VІ-му і заяву нашої вірности і льояльности Католицькій Церкві й Апостольській Столиці в Римі.
2. Вважаємо наш Апостольський Екзархат в Австралії складовою частиною Українського Католицького Патріярхату а Його Блаженство — Блаженнішого Патріярха Йосифа — Главою Помісної Української Католицької Церкви і заявляємо Його Блаженству нашу повну синівську відданість, послух і льояльність та нашу вдячність за всі Його терпіння за єдність з Апостольським Престолом у Римі і помісність нашої Церкви і за Його труди для добра нашої Церкви й Українського Народу.
3. Ми глибоко співчуваємо Його Блаженству в усіх Його труднощах й перешкодах зі сторони чужих і своїх у здійсненні ідеї українського патріярхату і молимо Бога за успішне здійснення тої ідеї та заявляємо Його Блаженству нашу всесторонню підтримку в цьому напрямі. Ми особливо занепокоєні сумним станом нашої Церкви у Вел. Британії та вповні підтримуємо заходи Блаженнішого Патріярха Йосифа і відданих Йому священиків в несенні духовної помочі покривдженим Вірним на терені В. Британії.
4. Шлемо наш синівський привіт і поклін Українському Народові в Батьківщині і тим нашим Братам і Сестрам, які стоять у затяжній боротьбі з ворогом за збереження духових вартостей і культурних та історичних надбань українського народу і за його національне визволення та обіцяємо і в майбутньому давати їм нашу всесторонню підтримку в їх змаганнях і боротьбі.
5. Протестуємо проти переслідування нашої Церкви і всіх Християн в Україні та засуджуємо Російську Православну Церкву, як співвинну з безбожним урядом СРСР у тих переслідуваннях.
6. Вимагаємо від уряду СРСР звільнення з тюрем і заслання усіх священиків і вірних Української Католицької і Православної Церков та звільнення українських політичних в’язнів за національні і людські права.
7. У зв’язку з 1000-літтям хрещення Руси-України, вимагаємо від уряду УРСР привернення для релігійного вживання (культу) всіх церков і домів молитви в Україні. Вважаємо ганьбою ХХ-го століття перемінювання тисячолітні святині і храми, як нпр. Собор св. Софії, Печерська Лавра в Києві та інші, на музеї атеїзму, магазини і тп., чим профанується ті святині й релігійні переконання віруючих, гарантовані навіть Совєтською Конституцією, і нищиться у варварський спосіб релігійні й національні святощі Українського народу.
8. Йдучи за вказівками цьогорічного знаменитого Соборного Різдвяного Послання нашої Єрархії — розпочати приготовання до гідного відзначення світлого ювілею 1000-ліття Хрещення Руси-України, тої переломової події в історії українського народу, ми зробили певні пляни й оцим повідомляємо наших вірних і все українське громадянство в Австралії, що ми створили Краєвий Ювілейний Комітет нашого Екзархату під проводом Преосвященнішого Кир Івана, Апостольського Екзарха, і доручаємо нашим парафіям творити подібні місцеві ювілейні комітети.
9. Вітаємо наших православних Братів в Австралії та їх заходи відзначити належно 1000-ліття хрещення Руси-України; віримо, що і вони створять подібні до наших Ювілейні комітети і бажаємо, щоб найважніші ювілейні святкування ми відбували спільно, як це нпр. відбулось недавно в Сіднеї, в дусі Христової любови і національної солідарности. Тішимось, що й наша громадська централя — СУОА — зі своїми складовими організаціями, готова до співпраці з нашими Церквами в справі гідного відзначення ювілею 1000-ліття хрещення Руси-України й радо приймаємо ту співпрацю, бо хрещення Руси-України це переломова подія в історії цілого українського народу.
10. Щоб почати ювілейні святкування в духовнім обновленні під покровом Пресвятої Богородиці — Цариці України, започатковуємо молитовний похід з похідною Іконою Почаївської Богоматері в м. жовтні, ц.р., в сіднейській парафії св. Андрія.
11. З радістю стверджуємо єдність і всесторонній розвиток нашої Церкви в Австралії та велику солідарність її вірних з нами священиками і нашим Архипастирем, Кир Іваном, і висловлюємо оцим наше признання і вдячність за ту поміч-співпрацю нашим вірним зорганізованим у братствах, сестрицтвах та інших церковних організаціях, під проводом ОУКОА, і заохочуємо всіх наших вірних включатися в ті зорганізовані ряди світського апостольства і закликаємо їх до вірности Рідній Церкві й Народові.
12. Рівночасно ми занепокоєні деякими проявами релігійної байдужности (індеферентизму) до Рідної Церкви й українського обряду й до українства взагалі зокрема серед частини високошкільної молоді й навіть старшого покоління нашої інтелігенції, та закликаємо їх і загал наших вірних до тісної співпраці з нами священиками в духовній обнові, в світлі святкувань 1000-ліття християнства в Україні та його традицій.
13. Особливо застрашуючим (в останніх 10 роках) є явище розводів між молодими подружжями, мішаними, а навіть українськими, через що терплять на душі самі подруги та їхні діти, а то й наша спільнота в цілому. Ми поновно закликаємо усі українські подружжя, які мають якісь труднощі й проблеми, не доводити до розводу, але шукати священиків на місцях, щоб зберегти єдність і святість Тайни подружжя.
14. Ми доцінюємо велику працю і жертву учителів українських Рідних Шкіл і Виховників молодечих організацій з метою збереження нашої молоді при українстві й заохочуємо їх робити це в тіснім порозумінні й співпраці з нашою Церквою в дусі тисячулітніх українських християнських традицій, бо нам усім ідеться про спільне добро — збереження українського молодого покоління для Бога й України. Українську ж молодь заохочуємо і закликаємо вступати в ряди наявних молодечих організацій, держатися своєї Церкви й українського обряду та, в міру спроможности, підтримувати їх, беручи активну участь у її житті, і давати свій моральний і матеріяльний вклад у дальший ріст нашої Церкви й української спільноти в Австралії.
15. Дуже помічну ролю у вихованні нашої молоді дають нам Преп. Сестри Василіянки, за що висловлюємо їм наше признання і вдячність і заохочуємо наших дівчат вступати до монастирів Сестер Василіянок, а Вірних просимо молитись за добрі покликання серед нашої молоді до священичого і монашого стану.
16. Тому, що рідна мова це найкращий і найуспішніший середник спілкування-порозуміння між людьми різних поколінь, просимо, заохочуємо закликаємо і напоминаємо, щоб українські батьки у спілкуванні між собою і дітьми вживали обов’язково українську мову, щоб цією мовою вчили дітей молитись — прославляти Бога, щоб вели їх до українських церков, на українські Богослуження, й брали в них активну участь, щоб посилали дітей до українських шкіл так довго, як довго діти ходять до школи австралійської.
17. Ми високо доцінюємо існування і працю Видавництва «Просвіта» в Мельборні й появу тижневика «Церква і Життя», як дуже помічного середника у формуванні релігійного світогляду і поглиблення національної свідомости наших вірних, ми дякуємо п. ред. Юрієві Венгльовському і його співробітникам, особливо ж Преп. Сестрам Василіянкам, за їх безкорисну й жертвенну — віддану працю і зусилля в безперебійній появі «Церква і Життя», а Вірних заохочуємо передплачувати і читати той часопис та дати свій матеріяльний вклад-пожертву на пресфонд в часі цьогорічної кампанії — акції збірки на сплату довгів закупно нових друкарських машин.
18. У зв’язку з 20-літтям Ап. Екзархату,(що припадає в м. жовтні ц.р.,) ми вислали до Ап. Престолу в Римі прохання про піднесення нашого Ап. Екзархату до стану сталої Єпархії та просимо Вірних на місцях відзначити цей «ювілей», в. м. жовтні ц. p., в міру місцевих можливостей.
19. З приємністю стверджуємо, що в парафії Аделайди, П.А., заходами Преосв. Кир Івана, Ап. Екзарха, та при співпраці Всесв. о. крилошанина Ігоря Шпитковського й о. Володимира Волочія, привернено мир, лад і правопорядок, чим нарешті здійснено заходи, бажання і молитви вірних і священиків нашого Екзархату, і ми вповні підтримуємо всі рішення й заходи Преосв. Кир Івана, Ап. Екзарха в цій справі.
20. З приємністю довідуємось про те, що вірні у Воллонґонґ, Нова Півд. Валія, впродовж одного року здвигнули власний Храм Божий, вітаємо їх з їхнім досягненням, яке є ще одним доказом прив’язання наших вірних до своєї віри й українського обряду та висловлюємо наше признання усім будівничим, фундаторам і добродіям цього нового храму.
21. Маючи на увазі шкідливі наслідки уживання, а зокрема надуживання алькоголю й надуживання алькоголю й різних наркотиків у житті одиниць і цілих спільнот, ми з радістю вітаємо відновлення в Австралії Товариства «ВІДРОДЖЕННЯ», і заохочуємо наших вірних, а молодь зокрема, ставати в ряди членів того Товариства, щоб спільними силами боротися проти руїнницького впливу алькоголю і наркотиків серед старшого, а зокрема молодшого покоління української еміґрації в Австралії.
