Не було б жадним перебільшенням, якщоб заголовок статті мав суперлятивне визначення, бо фактично таким Світовий Конґрес Мирян був, але свідомо оминаємо цих означень, бо не це є основним. Належить на початку підкреслити, що численна участь в Конґресі Мирян є багатомовна. Це говорить про те, яке широке зацікавлення існує серед української діяспори церковними питаннями. Це не тільки зацікавлення, але й безпосередня участь в зорганізованому мирянському русі та вияв живучості ідеї патріярхату Помісної УКЦеркви. На окрему увагу заслуговує численна участь в Конґресі наших священиків з різних країн і місцевостей.
Світовий Конґрес Мирян, що відбувся 22 листопада 1978 р. в Нью Йорку започатковано торжественним Молебенем, який відправив вечером 21 листопада парох церкви св. Юра ігумен о. д-р Володимир Ґавліч в сослуженні о. мітрата Маріяна Бутринського з Чікаґо і о. д-р Ігора Мончака з Монтреалю. Молебень мав бути відправлений владиками, але тому, що владики були покликані й поїхали на синодальні наради Помісної УКЦеркви до Риму, тому Молебень був відправлений згаданими отцями. Світовий Конґрес Мирян відбувся в рамках III Світового Конґресу Вільних Українців.
Конґрес мирян відкрив у відсутності голови Українського Патріярхального Світового Об’єднання проф. Петра Зеленого, заступник голови, який в основному займався підготовкою скликання цього Конґресу Мирян інж. Сидір М. Тим’як. Він тепло й щиро привітав численну авдиторію і попросив о. Мітрата М. Бутринського провести молитву. Для керування нарадами Конґресу обрано президію в складі: д-р Михайло Марунчак (Канада)- голова, інж. Кудлик (Англія), — заступник голови, Зінко (Чікаґо) і мґр. Б. Климовський (Монтреаль) — секретарі.
Першим був прочитаний привіт від Патріярха Йосифа. Після цього складали привіти представники з різних країн і місцевостей. Вшановано св. п. провідного члена мирянського руху і Т-ва Св. Софія д-ра Мирослава Навроцького.
Після вичерпання різних формальних справ заслухано три доповіді. Першу доповідь на тему: «Українська ієрархія та її роля в модерному змаганні за Патріярхат УКЦеркви» виголосив о. д-р Ігор Мончак з Монтреалю. Доповідач розглянув всі аспекти проблем нашої Церкви, провів глибоку аналізу і подав своє питоме розуміння цих питань. Твердження доповідач спирав на фактах й на основі їх робив висновки. При цьому включав свої особисті спостереження і досвід. Доповідач підкреслив, що «Ніхто не спроможний владикам з власною владою заборонити поступати спільно, гармонійно, згідно з домовленими напрямними, навіть якщо б їх спільність не була завершена взагалі жодним титулом. Тривала гармонійна співпраця витворює моноліт, з яким кожний числиться». Кожне своє твердження спирав на окремих прикладах і тому вони були все переконливими для слухача. Знову ж він сказав — «Останніх кільканадцять років проминуло нам безуспішно, тому, що ми не засвоїли собі принципів церковної структури, проголошених II Ватиканським Собором. Доповідач подав цілу структуру побудови церковної адміністрації її закони і завдання. Вказав на перспективи майбутніх завдань, вказав на сучасний стан нашої Церкви. Доповідач під кінець своєї доповіді звернув увагу, що ми не правильно вживаємо назви 1000-річчя хрещення Руси-України, бо в нас вже християнство існувало перед тим. Якщо ж ідеться про рік 988, чи 989 то це можна назвати 1000 Суверенної Помісности Києво-Галицької Української Церкви. Очевидно, це новий аспект розуміння нашого християнства на Україні. Доповідь о. І. Мончака була солідно опрацьована, а слухачі її прослухали з великою увагою.
Другу доповідь виголосив о. д-р проф. Іван Гриньох, який говорив на тему: «Духовенство Української Католицької Церкви». Доповідач нав’язав свою доповідь до євангельської причти про сівача, в якій говориться про почву на яку паде зерно — ідея, благовість. В переносному розумінні можна тут говорити про слово, що також паде на почву і в залежності від того яка вона такі приносить плоди. В дальшому подав статистику священиків нашого екзархату у Німеччині. З цієї статистики зробив зіставлення, подаючи її національний склад. Доповідач вказав, що в нашій церкві є також священики без національного визначення для яких ці питання не відограють жадної ролі. Очевидно, вони і священики інших національностей не будуть обстоювати і обороняти окремішности нашої Помісної УКЦеркви. Вказав, що нашу церкву поділено за принципом не церковним, але політичним і з цього випливає, що наші священики є безбатченками. Відмітив цей куріоз в нашій Церкві, що є українці, рутенці, чи русини, це ж сини й дочки одної і тої ж самої Церкви. Окремо звернув увагу і сказав, що наші священики були виховувані в латинському дусі. Це не залишалось без впливу. Тому в нас немає священиків типу Києво-Галицької Митрополії і всієї Руси. Тому наші священики повинні шукати свого «я», щоби не згубити душі своєї. В таких обставинах наша св. Літургія, наша молитва буде зникати, як буде вмирати правдивий український священик. Доповідач порушив низку питань. Доповідь була глибоко продумана і дбайливо опрацьована із питомим для доповідача чуттям виголошена, яку авдиторія прослухала з одушевленням.
Третю доповідь на тему: «Світла й тіні руху за патріярхат» виголосив д-р Богдан Цимбалістий. Доповідач спершу відмітив і підкреслив Винямина Рутського, добу Маркіяна Шашкевича й інших, та вказав, як в той час формувався патріярхат та які були наслідки цього. Якщоб в добу М. Шашкевича було не вибухло повстання на Мадярщині, яким було повалено уряд Меттерніха то наша Церква була б була вже давно вивершена патріярхатом. Доповідач вказав, що ідея патріярхату, яку висунув Патріярх Йосиф полонила широкі мирянські маси. В минулому питанням патріярхату займались одиниці, виключно люди церковні, а сьогодні цією справою займаються широкі кола українського мирянства. Доповідач розгорнув широке полотно на якому висвітлив низку різних актуальних питань. Правда, він підкреслював також недоліки зорганізованого мирянського руху. До одних з недоліків цього руху було те, що політичні партії змагались за керівництво в цьому. Правдоподібно це твердження трудно доказати. Тут можна б говорити, що не всі партії від початку по сьогодні піддержували патріярхальні змагання нашої Помісної Церкви. Також згадав, що в нас немає літератури з релігійним і християнським змістом. В нас є майже одинокий поет-письменник Василь Барка, який творить в християнському дусі, але немає кому його неоцінені твори видати. Доповідь Цимбалістого була також дбайливо опрацьована. В загальному можна сказати, що всі три доповіді були дбайливо опрацьовані і з чуттям виголошені.
Після обідової перерви відбувся панель, в якому взяли участь Рома Гайда, інж. Кудлик, Мирослав Лабунька, Богдан Лончина, М. Марунчак, В. Качмар і В. Пасічняк. Керівником панелю був Василь Маркусь. В панелі порушено цілу низку питань на які панелісти давали свої відповіді. Багато питань було поставлено, які випливали з виголошених доповідей. Коли були вичерпані питання панелістів тоді учасники мали можливість ставити питання та висловити свої завваги до виголошених доповідей і порушених питань у панелі. В дискусії взяло участь багато осіб. На всі запитання давали вичерпні відповіді доповідачі і панелісти. На закінчення Світового Конгресу Мирян принято резолюції.
Під час Конгресу були виставлені вишиті в’язнями на засланні і тюрмі ікони і передані за кордон. З цих десять окремих виставлених експонатів ще була відчутна теплота рук в’язнів.
В загальному можна сказати, що Світовий Конґрес Мирян був надзвичайно діловим, доповіді мали джерельно-дослідний й високий рівень. Те саме можна сказати про панель, за деякими винятками, як також і дискутантів. Такого роду імпрези рідко трапляються. На початку ми підкреслили, що в Конгресі мирян взяло участь багато наших священиків з різних місцевостей, але не було нікого з парафії св. Юрія, а шкода, тим більше, що тематика Конгресу не була контроверсійною, а студійно-дослідчою. Жити з вірними тільки в неділю, це замало, нажаль священики церкви св. Юра цієї недільної засади придержуються. Конґрес закінчено молитвою.
