Стало відомим, що деякий час Владика Юліян Ґбур перебував на терені США, біля Нью-Йорку у Йонкерсі. До речі, це не була офіційна візита Владики Ґбура. Голова крайової управи Українського Патріярхального Товариства Олександер Пришляк скористався з побуту Владики Юліяна і домовився на не формальну зустріч для обміну думками на релігійно церковні теми. Така зустріч відбулась 27 травня 1997 р. у резиденції парафії св. Михаїла у Йонкерсі о. Мирослава Трояновського у Йонкерсі, де Владика Юліян перебував. У зустрічі взяли участь:
Олександер Пришляк, Микола Галів, Ігор і Рома Гайди, о. диякон Юрій Малаховський, Василь Никифорук, Христина і Юрій Навроцькі. Зустріч розпочато молитвою, яку провів Владика Юліян.
Олексадер Пришляк привітав Владику Юліяна і представив вище названих учасників та назвав різні питання, які було б бажано їх порушити та обговорити. Владика Юліян на початку підкреслив, що його побут в США не є офіційний і тому нашу спільну зустріч треба так розцінювати. Спершу Владика Юліян подав загальну інформацію про першу сесію Патріяршого Собору УКЦеркви, що відбувся у жовтні 1996 p., який в загальному вийшов краще, як можна було сподіватись. Безпосередньо після Патріяршого Собору відбувся Синод, на якому були ще раз обговорені питання, які були дискутовані на Патріяршому Соборі. Вже запляновано, що на другій сесії Патріяршого Собору, що має відбутись у 1998 році, для обговорення поставлено дві теми: Соціяльна наука у Церкві і Роля мирян у Церкві. Для цього потрібно провести велику підготовчу працю. До першої теми треба перекласти на українську мову стосовні папські енцикліки. Це не легке завдання до виконання. Навколо цих питань розвинулась дискусія. Власне вказано, як можна говорити про ролю мирян, без мирян. Тут малось на увазі, що на Собор не були допущені мирянські організації, а були назначені кожним владикою по дві особи — мирян. При цьому було підкреслено, що нажаль преса також була відсутня. В тій площині журнал «Патріярхат», як мирянський журнал не був також запрошений. Під тим оглядом, ці питання у підготовці до другої сесії Собору, повинні бути змінені, але про це треба писати до Патріярха Мирослава-Івана.
На питання, який є склад теперішньої Патріяршої Курії у Львові і Постійного Синоду? На перше питання Владика Юліян не відповів, маючи на це якісь причини. Коли ж ідеться про Постійний Синод УКЦеркви, який діє і вирішує поточні справи між Синодами, до нього входять: автоматично Патріярх Мирослав-Іван і тепер тим самим його заступник Владика Любомир Гузар, а наступні члени вибирані на Синоді: Владика Софрон Дмитерко, Владика Михаїл Колтун, Митрополит Іван Мартиняк, Владика Михайло Кучмяк і Владика Михайло Гринчишин.
Звернено особливу увагу на контакти нашої Церкви, її проводу з урядом України та іншими конфесіями в Україні. Звичайно під тим оглядом немає якоїсь однозначної лінії. Заторкнено справу нашої церкви у Києві. Нам всім відомо, що в Києві була посвячена площа під катедру і прицерковні будови. У цій справі не було ні вияснення, ні інформації. Що сталося з цею площею? Владика Юліян сказав, шо для УГКЦеркви вже призначено площу на будову церкви на лівому боці Дніпра. Чому там? Шкода, що не знайшлося місця таки в Києві на правому боці Дніпра. На жаль, слід відмітити, що наша УКЦерква не спромоглася перейти рубікон св. Юра у Львові і вийти поза Львів та річку Збруч.
Владика відмітив, що зв’язки з православними Церквами є. Можна сказати, що зараз немає таких напружених ситуацій, як були раніше. Згадано поїздку Владики Василя Медвіта до Казахстану. Про це були інформації у пресі, але про фактично-практичні наслідки цих поїздок Владики Василя Медвіта трудно говорити.
Особливо наголошено питання спільних зустрічей Ватикану з Московською Патріярхією. Підкреслено, що під тим оглядом Патріярша Курія у Львові не інформує. Нам нічого не відомо, чи робить будьякі заходи у цьому напрямі. Чому про нас і ніби для нас, але без нас. Зустріч Ватикан-Москва, що відбулась, не у Ватикані, як невірно подавалось у нашій пресі, але у Москві, наприкінці минулого 1996 року, нам нічого невідомо, що провід нашої Церкви зробив у цій справі? Ось тількищо, себто 7 і 8 травня відбулась зустріч у Барі — Італія, у якій вже брали участь представники УКЦеркви і Української Православної Церкви. Про це подають російські інформаційні джерела. На жаль, ми немаємо цих інформацій від нашої Церкви. Нам відомо, що там були Владика В. Медвіт і Владика І. Семеді. Чому з нашої сторони, себто церковних чинників, немає найменьшої інформації? На ці питання Владика Юліян не міг дати ні інформацій, ні вияснень, бо ж в той час не був у Львові. Все це має свою вагому вимову!
При цьому були висловлені думки, що Патріярша Курія повинна держати тісніший зв’язок з мирянськими організаціями не тільки в Україні, але також і в діяспорі, а особливо такі інформації повинна одержувати редакція журнала «Патріярхат». При цьому підкреслювалось вагоме значення журнала «Патріярхат» в Україні не тільки серед вірних католиків, але також серед православних і протестантів. При цьому виявилось, шо журнал не є мило бачений у найвищих ешалонах Церкви. На жаль не можна було почути, чим журнал є поганий!
Також порушено дуже пекуче питання, а саме, чому майже кожна єпархія творить свою семінарію? Чому не можна мати щось більше солідне, на високому рівні? На жаль це дуже складне питання. Не так легко переконати поодиноких владик, щоби вони старались створити одну добру, з кваліфікованим складом викладачів і професорів семінарію. Це дуже трудне питання до розв’язання. До речі, при цьому підкреслено, що не запримічується певних плянів і справжньої візії нашої Церкви. Це говорить, що ми ще не виросли до певного рівня, а залишились діяти на рівнях сільських парафій. І так мимоволі виринуло питання, чому то у Церкві, що так правильно голосить любов, а так мало її застосовує у щоденному практичному житті? Розмови велись у справді дружній атмосфері, у журбі за кращу долю нашої Церкви. Владика Юліян уважливо вислухав наших думок, а ми скористали з інформацій та вияснень Владики. О. Пришляк подякував Владиці Юліяну за його добру волю, що нас вислухав та побажав успіхів у його не легкій праці і спільною молитвою закінчено зустріч.
