30-го листопада, 1972
У зв’язку з листом Кардинала Війо, Секретаря Стану Ватиканської. Держави, який через Апостольські Делегатури розіслав усім нашим українським Католицьким єпископам і в якому знову заперечується права помісної Української Католицької Церкви, отці-душпастирі цеї Церкви зібралися на нараду 30-го листопада, 1972 p., в місті Ню Йорку.
Отці зажурені постійними зневагами зі сторони членів Ватиканської Курії /які покликаються, що вони є «уповажнені» так писати Святішим Отцем/ Голови Помісної Української Католицької Церкви і їх Ієрархії та топтанням прав нашої Церкви і накидуванням Її прав Римської Церкви. Отці мають клопоти по парафіях, бо миряни цілком оправдано не можуть зрозуміти чому наша Церква зазнає таку велику несправедливість зі сторони Апостольської Столиці. Миряни запитують своїх духовних отців що вони роблять, а зокрема яка є реакція нашої Ієрархії, на зневаги Ватикану. У Вашінґтоні відбулася маніфестація під Апостольською Делеґатурою. По різних парафіях відбуваються віча з домаганням щоб наші владики, духовенство, усі українські організації спільно заговорили в обороні прав нашої Церкви а найважніше щоб ВЖЕ почали адміністративну самоуправу Помісної Української Католицької Церкви після прав Східних Церков. Молодь здеморалізована фактом, що Ватикан помагає безбожницькій Москві нищити нашу Церкву та що у нашій Ієрархії є брак солідарности спільно стати в обороні Церкви, яку їм припоручено.
Вселенська Церква переходить велику кризу. Діються нечувані речі які були й не до подумання кілька літ тому назад. Хто був би повірив що прийде час що члени Ватиканської Курії щоб тільки мати можливість говорити з комуністичними атеїстами заплатять їм ліквідацією Української Католицької Церкви зі сіма мілійонами віруючих. Хто міг би був собі уявити що у днях екуменізму коли шукається за діялогом з православними, протестантами, жидами, та людьми різних вірувань, Вселенська Церква буде силою відкидати якраз Українську Католицьку Церкву, яка через століття виказала стільки льояльности супроти Неї.
Беручи під розвагу Ватикансько-Московську політику, нам, українцям, не поможе доказувати членам Ватиканської Курії що на підставі Берестейської Унії українці мають право на адміністративну самоуправу, що Митрополит А. Шептицький виконував патріярші права в Україні, Росії, Білорусі і по всіх країнах де жили українці; що в 1963 році підтверджено що Львівський Митрополит має уважатись Верховним Архиєпископом; що 31-го січня, 1964 року офіційний бюлетень Конґреґації для Східніх Церков, «СІКО» помістив довшу статтю Маріо Ріцці точно вияснюючи права нашої церкви і доказуючи, що влада Первоєрарха Української Церкви була патріярхорівною; що «Декрет для Східних Католицьких Церков» з 21-го листопада, 1964 року припоручив що «Східні Церкви …мають право й є зобов’язані рядитися згідно з власними питоменними правилами» /П. 5./, та «якщо вони через обставини часу чи осіб неслушно від них відхилились, нехай намагаються повернутись до прадідних традицій» /П. 6/.
У Ватикані добре знають про це все, що належиться Українській Католицькій Церкві. Члени Курії добре знають що у Східніх Церквах скликується тільки Синоди і Собори, та що їх не заступається конференціями які практикується у Римській Церкві. Знаючи права нашої Церкви, вони шукають за пролазкою викрутом /луп-гол/, щоб виправдати свою несправедливість. Однак, правда по нашій стороні і викрути Курії можуть стати посьміховиськом культурного світу та підкопати авторитет Вселенської Церкви.
Ані Ватиканська Курія, ані Москва, ані Варшава ані всі вони до спілки не зможуть знищити нашої Церкви чи забороняти її адміністративну самоуправу, якщо всі українські владики у добрій волі зачнуть практикувати синодальні ухвали і урухомлять адміністративну самоуправу помісної Української Католицької Церкви. Все українське духовенство напевно поможе своїм владикам у їхніх зусиллях, а мирянство напевно з радістю поможе морально і фінансово втримати цю адміністрацію як також поможе у розвитку поодиноких митрополій, єпархій і парафій.
Зібрані священики на засіданні 30-го листопада рішили вислати листа до Святішого Отця, якого копію висилаємо до української преси з проханням опублікувати, щоб українське громадянство знало наше становище. Ми також звертаємось з проханням до всіх українських священиків у вільному світі. Хто зі священиків годиться зі змістом листа до Святішого Отця, просимо їх прислати свою згоду, долучити своє ім’я і прізвище на листі до Папи Павла VІ. Свою згоду проситься висилати на адресу
голови Товариства Св. Андрея:
Very Rev. Volodymyr Andrushkiw
198 Ontario Street
Cohoes, N,Y., 12047
U.S.A.
о. Володимир Андрушків, Голова
