У 1912 році понад 150 тисяч українських греко-католиків Канади, згуртованих у 80 парафій, вітали на новій батьківщині свого першого духовного батька – владику Никиту Будку. Заразом ця численна спільнота набула чітких обрисів завдяки створенню Вінніпезької єпархії, що простяглася всією територією Канади. Варто зазначити, що з часу заснування перших українських парафій на канадській землі (1897 – 1898 рр.) до утворення єпархії минуло всього лиш 15 років, але ці роки були позначені інтенсивними стараннями як мирян, так і духівництва, а головно Митрополита Андрея Шептицького, бути Церквою зі своєю власною традицією, мовою богослужінь, законодавством. Українці-іммігранти хотіли на будь-якому континенті залишатися собою у тих різноманітних гранях вияву особистості, серед яких і духовний.
Діяльність першого владики була титанічною: серед постійних поїздок від громади до громади він устигав організовувати парафії, школи, притулки для сиріт, народні доми, осередки Просвіти, допомогові товариства, започаткував часопис «Канадійський Українець». 1928 року через погіршення здоров’я владика повертається в Україну, передаючи свої пастирські обов’язки новому єпископові – Василю-Володимиру Ладиці, який провадив єпархію аж до 1956 року.
3 листопада 1956-го Папа Пій ХІІ офіційно утворив нову митрополію Української Греко-Католицької Церкви – Вінніпезьку. Ця подія увінчала півстолітню працю Митрополита Андрея Шептицького, блаженного священномученика Никити Будки та владики Василя Ладики. Першим її главою став владика Максим Германюк (ЧНІ), який до того був єпископом-помічником Вінніпезької єпархії.
Після нього митрополичу катедру з 1992 по 2006 рік обіймав владика Михаїл Бздель (ЧНІ).
Ще з повоєнних часів і донині у більшості вінніпезьких парафій діють мирянські організації: Ліга українських католицьких жінок Канади (ЛУКЖК) і «Лицарі Колюмба», члени яких дбають про добробут своїх парафій і активно підтримують різноманітні харитативні та освітні проекти.
1957 року був відкритий єпархіальний Музей святого Володимира, який у численних експонатах на‑ родної творчості та предметах церковного вжитку зберігає та передає майбутнім поколінням історію побуту і релігійних практик українських поселень у Канаді.
З 1977 року при архиєпархіальній канцелярії функціонує архиєпархіальний Осередок релігійної освіти та виховання (ресурсний катехитичний центр).
На території архиєпархії під опікою сестер-служебниць діє приватна українська греко-католицька школа та два пансіонати для літніх людей.
Сьогодні Вінніпезька архиєпархія Української Греко-Католицької Церкви налічує близько 30 тисяч членів. І хоча переважна більшість вірян – українського походження, релігійна громада охоплює людей інших етнічних та культурних груп, що ототожнюють себе з католиками візантійського обряду.
Опікуються вірними Вінніпезької архиєпархії чотири десятки священиків. Поруч зі світським духівництвом у архиєпархії духовне служіння виконують отці-василіяни та сестри-служебниці Непорочної Діви Марії, котрі прибули на канадську землю більш ніж століття тому.
Перипетіям становлення нашої Церкви на цих землях завдячуємо існування східної гілки згромадження редемптористів в Україні, адже саме у Канаді вони одні з перших відгукнулися на потреби українських мігрантів. Невтомний бельгійський місіонер отець Ахіль Деляре в 1906 році прийняв східний обряд, щоби працювати з українцями, які прибули до Канади. Відвідуючи українські парафії, Митрополит Андрей ознайомився з плідною працею редемптористів, і вже у 1913 році кілька членів згромадження прибули в Україну, щоби започаткувати Львівську провінцію Чину Найсвятішого Ізбавителя.
У Вінніпезі, в редемптористській парафії святого Йосифа, зберігаються мощі блаженного священномученика Василя Величковського, який закінчив свій життєвий шлях у столиці нашої канадської архиєпархії.
Митрополія об’єднує Вінніпезьку, Торонтську, Нью-Вестмінстерську, Едмонтонську та Саскатунську єпархії.
З 9 січня 2006 року й донині митрополію очолює Вінніпезький архиєпископ Лаврентій-Даниїл Гуцуляк (ЧСВВ).
2012-го Вінніпезька архиєпархія відзначила сторіччя заснування. З цієї нагоди у вересні там провели Синод УГКЦ.
За допомогу в підготовці матеріалу висловлюємо щиру вдячність музеєві святого Володимира і Осередкові релігійної освіти та виховання.
