«Усім, усім, святих небес Святий привіт: Христос воскрес!»
З вірша Леоніда Глібова «Святий привіт».
Не має либонь на світі української людини, яка би в день Христового Воскресення, а то й впродовж цілого сливе пасхального часу, не поздоровляла одна одну оцим могутнім, староукраїнським, традиційним, великоднім привітом: «Христос воскрес!»… В тому часі вітають себе взаємно всі українці в цілому світі, вся велика українська спільнота, весь богомольний український нарід… явно й славно, радісно й урочисто на поселеннях, тут в діяспорі… тайкома, пригноблено, у смутку й стражданнях там на Рідних Землях, де «ворог навіть молитись не дає», де народ переживає ще Велику П’ятницю, де в гірких терпіннях катаються по тюрмах і концентраційних таборах смерти геройські брати і сестри наші, які вже від зарання своєї молодости віддали себе всеціло на жертву за Бога, Його правду, за церкву, за нарід свій… Бо всюди він «…Живе, не вмре святих небес Святий привіт: Христос вострес!» (Л. Глібів)
І ці взаємні великодні вітання тут і там, що випливають з найглибших глибин щиро віруючих сердець нашого народу, тісно в’яжуть нас духово та єднають увесь Божий Люд в одну нерозривну національно-релігійну цілість-спільноту, яка хоч святкує Христове Воскресення поділеними почуваннями, бо й радісно тут, й болісно-тужно, в злиднях і пониженні там — то завжди й всюди святкує вона його згідно з прадідівськими нашими звичаями й обрядами, набожно, святочно й велично, у погідному внутрішньому піднесенні-настрою, в подивугідному підйому духа і в любові та все в непохитній вірі у краще наше завтра, у світле майбутнє України!…
В літургічних книгах-творах великих Отців Східньої Церкви читаємо, що Христос — по своїх страстях і смерті на хресті — довершив своїм воскресенням своє для нас найбільше діло, бо діло нашого спасіння, скріпивши його нечуваним досі своїм чудом: умертвленням смерти! І на усіх нас, її членів, зовсім новий Божий Люд, або — як поетично співає наша Воскресна Утреня — : «від смерти до життя, і від землі до неба привів нас, що співаємо» нині могутньо «пісню перемоги» над небуттям, гріхом, злом і брехнею! І це умертвлення смерти — «Воскресення, це» — як його називає Воскресний Канон — «Пасха від смерти до життя — це празників празник — свято свят!»… Про цю начальну, абсолютну правду, про найбільшу з усіх перемог світу, широко голосять у цьому великому дні цілій вселенній слова Воскресного Канону вже майже впродовж двох тисячоліть, та заодно кожного року наповняють серця всіх віруючих християн, де б вони не були: на волі, чи в неволі, почуттям великої радости і щастя, повним мрій, надій і сподівань… Тому-то «сьогодні» — як читаємо в Пасхальному Каноні — «все заповнилося світлом:і небо і земля і навіть ад, щоб всяке створіння святкувало Христове Воскресення…» А водночас наповнюють вони нас почуттям глибокої віри в нашу силу, нашу міць, у наші власні спроможності, бо нас кріпить Христос, який «умертвив смерть»… Для нас не має вже страху, що міг би зломити, знищити нас, бо навіть смерть на те за слаба… Христос Бог упевнив нас у конечності воскресення! «Бог же і Господа був воскресив — та й нас воскресить своєю силою» — запевняє ап. Павло в посланні до Коринтян (6:14)…
І в цьому воскресенні, в перемозі Христа над смертю міститься кожне прямування до життя, до розквіту, до щастя й радости на цій землі… В ньому поміщується так наше власне, особисте прямування, як і наше зібране… передусім стремління народу до волі, до щастя поколінь, до їх розквіту, добробуту й поступу для здійснення найвищих його цілей-ідеалів нації!… І тому-то з таким довір’ям і захопленням приймає наш нарід святі, незрушимі правди про хрест і воскресення, передусім, коли — впродовж цілих уже століть — дивиться на свою власну, незавидну, трагічну історичну долю, зокрема тепер, в часах посилених жорстоких його переслідувань, знущань, гніту і терпінь там на рідних землях та невтихаючих, безпрецедентних, болючих і так дуже для нас шкідливих незгод, заколотів та жалюгідних непорозумінь тут на поселеннях… Бо богомольний наш нарід вперто і непохитно вірить, що хто з Христом страждає і вмирає, той з Христом й воскресає у славі!… Христос бо, є нашим воскресенням, є нашим життям!… Коли би «Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша» — каже в посланні до Коринтян (15:14) ап. Павло… А Він направду воскрес і, даруючи життя вічне, впевнив нас у конечності воскресення!… Та в нашому народі навіть не було ніколи й сумнівів у Воскресення Христа, не було й сумнівів у наше власне воскресення, як й у воскресення нашої Батьківщини!… Божий наш люд все вірив і зараз свято вірить, що й Україна вже внедовзі переможе темряву, несправедливість, неправду, неволю і діждеться своєї церковно-релігійної одности і незалежности, державности і соборности своїх прадідівських земель!… Велетень-народ прокинеться від вікового сну… «…Розправить руки грізні І вмить розірве на собі Усі дроти залізні…» (Леся Українка)…
І покотить Чорним морем гомін волі, і гляне «…як хазяїн домовитий По своїй хаті і по своїм полі!» (Іван Франко).
Шлях до воскресного просвічення встелений терням… Він повний самовідречень і трудів, що їх треба побороти!… Але, «Пер аспера ад астра» — «Через труди до зір» сказано в книзі мудрости мислителів старинних римлян… Рішившись вступити на спасенний шлях великоднього просвічення, ми перш за все змінимо цілий дотеперішній спосіб нашого життя, бо у прикладі Христової жертви і воскресення знайдемо джерело віри і любови та духа жертвенности для праці і посвяти в користь наших ближніх, церкви і народу нашого… Ми відшукаємо згублений зв’язок із всемогучим Творцем світу.
І від того часу наколи не перестануть домінувати в нашому житті: християнська покора, смиренність, пошанування церковного і громадського авторитетів, взаємна толерантність, будуюча критика… На життєвому шляху палатимуть горіючими смолоскипами: щирість, простолінійність, одвертість, братня любов… Бо наше життя буде тоді твердо стояти на непохитних основах християнських чеснот… І зерно згоди, не розбрату сіятимемо між собою і «друг друга обнімемо» — як наказує Канон Пасхи! І радісно вітатимемо один одного чистим серцем словами великоднього привіту «Христос воскрес!», з непохитною вірою, що прийде вже скоро Христа Бога справедливости час, коли всім нам, цілому нашому народові — тут і там — «…світ ясний, невечірній, новий засіяє…» (Шевченко)… і коли всі ми, всі українці в цілому світі, в ідеальній, братній любові, спільно, як одна велика родина вільними устами радісно заспіваємо слова Воскесного Канону: «Це День, що його створив Господь, радіймо всі і веселімся в ньому!»
«ХРИСТОС ВОСКРЕС!» — «ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!»
