Ми мали нагоду кількакратно виявити, що поїздка Патріярха Кир Йосифа І не відбулася із таким значенням, яке нашій Церкві й народові в сучасну тяжку хвилину конче потрібне. Працювали сили, які кожного дня і кожного кроку старались применшити це значення, не допустити до більшої тріюмфальности, обмежити засяг публікацій та вдержати її в межах парохіяльних відправ і бенкетів. Немає сумніву, що така лінія була корисна для Ватикану і для сучасної Вашінґтонської міжнародної політики. Як відомо з преси, Ватикан номінував двох єпископів для колишніх німецьких теренів у Польщі, не повідомляючи про це навіть Кард. Вишинського. Таким чином кардинал тепер ділить долю нашого Первоієрарха за те, що відданий насамперед свому народові і його Костелові. Третім з черги кардиналом, що ролю своєї Церкви у Вселенській Церкві розуміє інакше як Маріо Бріні є Кардинал Міндсценті Його приїзд до ЗСА і тріюмфальний виступ у Нью Бравнсвік ніяк не вкладався у пляни Ватикану ані Вашінґтону й обі ці столиці постарались зробити так, щоб його приїзд був якнайдоцільніше применшеним в очах світу. Ніхто із вищих державних репрезентантів не вітав обох Кардиналів, хоч цього вимагає протокол. Хоч Кард. Кук з Нью-Йорку вітав Кард. Міндсценті на летовищі, (для Блаженнішого то часу в нього не знайшлось…), то жаден із місцевих латинських ієрархів не брав участи в урочистих літургіях обох гостей, ані на інших імпрезах. Нема їм чого дивуватись, коли й наші владики не зібралися у більшій кількості при своєму Первоієрархові в Канаді або у ЗСА, бо так бажали у Ватикані.
Дуже вимовною і повчаючою для нас усіх була участь Митрополита Української Автокефальної Православної Церкви Високопреосвященного Мстислава Скрипника на банкеті в честь Кард. Міндсценті, і його привітальне слово. Не буде жадного сумніву в тому, що своїм виступом Православний Митрополит відобразив почування усіх українців, без різниці віровизнання, і виявив перед світом за які духові, моральні і політичні вартості наш нарід стоїть. Мадярська католицька спільнота знайшла можливість і зрозуміла потребу виявити перед світом траґічну спільність гіркої долі Мадярської Католицької й Української Православної Церкви. Але наша Католицька Церква не вважала можливим і конечним з нагоди приїзду Блаженнішого до ЗСА засвідчити світові критичну долю двох Українських Церков. На численних бенкетах у честь Патріярха Кир Йосифа І Православного Митрополита не було. Лінія Ватикану і Вашінґтону пішла аж так далеко. Офензива проти національних церков продовжується…
