Під таким наголовком Т-во за Патріярхальний Устрій УКЦ видало на початку листопада цього року пресове повідомлення, в якому крім тексту найновішого листа«до українських владик, написаного Папськими делегатами окремих країн на безпосередне доручення Секретаря Стану Кардинала Жана Війо, /згідно з авторизацією Папи/, подано також усі недавні події й документи,що торкаються справи помісности УКЦ, та висвітлено специфічно тяжке положення владик Української Католицької Церкви під сталим тиском ватиканських куріяльних чинників.
Зміст листа до наших владик, що мав нотатку «особисте», такий: «Дійшло до відома Святійшого Престолу, що Його Еміненція Кардинал Йосиф Сліпий розіслав Єпископам Українського Обряду, для їхніх коментарів та евентуальної публікації текст «Архиєпископської Конституції Помісної Української Церкви».
З доручення Святійшого Отця Його Еміненція Кардинал Секретар Стану просить мене довести до Вашого відома слідуюче:
- Сам проект і його вислання сталося без відома Святійшого Престола; ані згодом Кардинал Сліпий не поінформував його про цю справу.
- Не можна знайти жадного правного титулу, що узаконив би таку «конституцію» особливо тому, що Українська Церква не є уконституована як Патріярхат і, як цілість, не має посередньої структури між єпископською і папською владою.
- Називати Українську Церкву «автономною» не є ясне правно ані не згідне із звичаєм Східніх Церков.
- Послідовно Святий Престіл не може прийняти такої конституції як згідної з правом.
- З другого ж боку, цей Святий Престіл не буде противний нарадам Українських Єпископів щодо усучаснення законодавства їх Церкви, особливо для поліпшення структури її теперішньої Єпископської Конференції. Одначе така нарада має відбуватися з належною пошаною до догматичних вимог Католицької Церкви і без упередження до прерогатив Святого Престола і, очевидно, у згоді з працею дорученою новій Комісії для проектування кодексу східнього канонічного права.
В такій нараді проблема Патріярхату Українського Обряду не може бути темою дискусії, бо в цій справі рішення Святого Престола вже добре відоме.»
В зв’язку з тим листом до українських владик т-во розпочало негайну інтензивну працю в напрямі ознайомлення української громади й зовнішнього світу про критичне значення змісту цього листа для нашої Церкви, його правні імплікації, а дальше приступило до висилки протестних листів ватиканським ініціяторам листа, та листів до наших владик з проханням не відступити від процесу встановлення помісности для нашої Церкви, на що миряни, переважно зібрані на зборах, заявляли їм свою повну піддержку. Ця акція ведеться й до сьогодні, щоб якнайбільше число вірних УКЦеркви мало можливість додати свій голос до спільного протесту проти фатальної і короткозорої ватиканської східньої політики.
Як безпосередня реакція на листа Папських Делегатів відбулася у Вашінґтоні, дня 25 листопада цього року, протестна демонстрація перед приміщенням Папської Делеґатури, влаштована Крайовою Управою патріярхального т-ва. Вона була спрямована проти політики Апостольської Столиці, що є суперечна її власним постановам стосовно нашої Церкви, проти вмішування Ватиканських курійних урядовців до внутрішніх справ нашої Церкви, проти ділення наших єпископів і руйнування єдности нашої ієрархії та проти позбавлювання фактичної влади Верховного Архиєпископа і підставлювання Апостольських Делегатів як посередників між нашими владиками і Папою.
У стосовних публікаціях двома мовами було унагляднено, що демонстрація відбувалася також в обороні авторитету і прав Верховного Архиєпископа як Голови Української Католицької Церкви, в обороні прав наших єпископів відбувати повноправні Синоди Єпископів під проводом Верховного Архиєпископа, обговорювати і схвалити конституцію Помісної Української Католицької Церкви та керувати усіми життєвими справами цієї Церкви.
В демонстрації було понад шість сотень учасників, втому священики, сестри, молодь, старші та молодші миряни, зі стейтів: Мериленд, Делавер, Пенсильвенія, Ню Джерзі, Ню Йорк, Конектікет, як також поодинокі учасники з віддалених стейтів. Демонстранти носили зі собою хрести, портрети Верховного Архиєпископа, образи і транспаренти, написи на яких відображували ціль демонстрації.
Заінтересована американська преса мала добрі і вірні звідомлення про стан УКЦеркви і українського Єпископату в зв’язку з листами Апостольських Делеґатів. У статтях, що появлялися перед демонстрацією і після неї представлялося долю УКЦеркви в насвітленні східньої політики Ватикану й невсипучі старання Верховного до реалізації прав помісности.
