Чи знаєш, як слово ранить людське серце,
Як замикає в серці струм життя?
Чи знаєш, що кожнеє слово має у собі
Для людського ума?
Можуть бути ліком незаступимі слова,
Від яких воскресає душа,
Від яких дух у крицю зроста,
І в щасливую вічність —
На крилах своїх підніма.
А можуть —
Слова отрутою литись в серця,
І грім — блискавицею падать на ум,
Убиваючи в душах чуття…
О,слова, слова!
Скільки через вас по світі нещасних блука…
О, двадцятого віку людино!
Чим переповнене серце твоє,
Що слово із серця твойого
Отруту так ллє!
До Христового слова учитись іди,
В Його слові —
Слову свойому фільтр віднайди
В Його Слові!
Грудень 1984 р.
Мотря Фаринич
Поділитися:
