Кожного з нас радують успіхи навіть однієї людини-трудівника. Та ще більшу радість відчуваєш, коли потрапляєш у групу трудівників і, ознайомившись з роботою всіх, переконаєшся, що кожен з них працює з вогником, творчо. Виховати таку групу — поставила перед собою завдання газета Дрогобицького доброчинного товариства «Добре серце», що виходить у широкий світ під гаслом «Возлюби свого ближнього, як самого себе».
Ця газета, що, до речі, має також назву «Добре серце», не тільки розповідає про людське горе і факти милосердя, але й публікує чимало матеріалів релігійно-морального характеру. А її редактори дотримуються певних твердих принципів, «що для добра замало доброти, що до добра мало закликати — його треба плекати в людях, культивувати до рівня жертовности. Релігійна мораль допомогу ближньому ставить у прямий обов’язок віруючому. Тому, не заперечуючи, а щиро вітаючи людяність гуманістів, — редактори вважають, — рятівним для наших підопічних і цілого народу є відродження національної свідомости, Христового вчення і християнської моралі. У них вкоренилося переконання, що без належної праці в напрямі покращання долі народу марними будуть зусилля щодо плекання нормальної особистости, а тим більше — відродження нації. Взявши це до уваги, Товариство плянує видавати релігійну літературу для дорослих, а особливо для дітей, як також випуск збірників релігійних пісень, колядок, щедрівок, брошур релігійного змісту тощо. У цій галузі вже дещо й зроблено, а саме видрукувано Катехизм, Біблію в образках та Щоденні молитви. Попит на ці видання великий, задовольнити його із-за кордону неможливо, а можливості придбати ці книжки в Україні дуже обмежені.
Потрібна, отже, негайна й поважна допомога, бо Радянський Союз «не належить ні до розвинутих, ні до слаборозвинутих країн: це монстр з гіпертрофованими військовими м’язами і дистрофічною економікою». В країні бракує паперу, друкарської фарби, а редакція газети розташована в сирому підвальному приміщенні й в своєму озброєнні мас лише одну допотопну друкарську портативну машинку.
«Ми раді, — пишуть редактори, — що газета «Добре серце» приязно зустрінута українцями зарубіжжя — в Европі, Америці, Австралії. Ваші теплі відгуки сторицею винагороджують нашу працю». Далі слідує гаряче прохання — придбати для редакції вкрай необхідну портативну друкарню, щоб полегшити видання газети й здійснення видавничих плянів. Заклик «До українців діяспори» закінчується такими знаменними фразами: «Тому щиро розраховуємо на вирозуміння і допомогу наших братів з діяспори. Ваша скромна лепта буде сповна використана в цілях милосердя, в ім’я духового відродження нашої України».
