* * *
Будучи недавно на Львівщині в с. Держові у свого духовного отця Щура Богдана, я познайомився з Вашим журналом, який отець отримує від Вас. Знаєте, він мені припав до серця, бо скільки завдячуючи Вашим старанням, ми можемо знати, сердечне спасибі, що так гарно висвітлюєте всі події із життя нашої Церкви. Сердечно прошу, якщо можливо це для Вас. Благословіть і мені, грішному, отримати Ваш журнал і бути його постійним читачем.
Протоієрей Василь Добчак
* * *
Лицарський вчинок українських національних гвардійців
У Києві, на Подолі, поблизу Контрактової площі, стоїть древня українська православна церква Київського патріярхату, що носить ім’я Святого Миколая Притиска. За часів радянської влади цей храм дійшов критичного стану. Адже тут влаштували комору, де зберігалося все, що завгодно: від мінеральних добрив до горілки. Декілька років тому віруючі добилися повернення своєї церкви. Нині ж триває відбудова, яка, безумовно, потребує величезних коштів, численних робочих рук тощо.
На щастя, поруч розміщене військове містечко першого полку Національної Гвардії, котрим командує полковник гвардії Тимофій Кравченко. Вже протягом тривалого часу йому підлеглі з доброї волі знаходять і можливості, і час, аби прийти й надати допомогу у реконструкції церкви. Ясна річ, не йдеться про поміч коштами. Але ж не тільки гроші все важать. Набагато важливіша увага військових, сам факт їхнього вчинку. Вони прийшли докласти своїх зусиль до великої справи.
Часи все ж змінилися на краще. Раніше навряд чи замполіти підпустили б вояків до церкви на гарматний постріл. Тож зараз національні гвардійці вчинили, немов справжні запорізькі козаки. Чи це не відродження кращих традицій українського війська, за яким значиться чимало збудованих церков по всій нашій землі?
Говорить отець Богдан, настоятель храму:
— Юнаки в гвардійських одностроях засвідчили не тільки свій високий бойовий дух, а й високі моральні якості. І сьогодні можна сказати — дорога багатьох воїнів веде до храму. Вони приходять до церкви молитися, сповідатися, віддавати хвалу Господу. До того ж, усіляко допомагати у подальшій духовній розбудові нашої Вітчизни через фізичну працю на користь церкви, що реставрується, щоб вона повністю відродила своє життя… Хай береже їх Господь та всеблагий отець Миколай!
Капітан національної гвардії Ігор Кроль
* * *
Шановна редакціє журналу «Патріярхат»!
Прийміть, будь ласка, мої щирі слова вдячности і пошани за те, що знайшли змогу надрукувати мого листа. З радістю повідомляю Вас, що знайшлися в українській діяспорі такі прекрасні і небайдужі люди, які відгукнулися на наше прохання прислати в Луганськ літературу. Це шановний пан А. Швець з Ст. Кетринсу, Канада, пан. А. Кедринський з Джерсі-Сіті, США, пан О. Антонюк з Лондону, Великобрітанія. Особливо ж хотілося б відзначити благодійну акцію пані Параскевії Витвицької з Нью-Гейвена, США. Пані Пріся, незважаючи на свої роки (а вона є народженою 1904 року), зібравши, мабуть, всі свої сили і можливості, прислала дві величезні посилки з літературою, яка нам є конче необхідною і дуже прислужиться студентам у навчанні.
Хочу через таке серйозне і поважне видання, як Ваш журнал «Патріярхат», висловити щиру подяку всім тим нашим дорогим, коханим, високодостойним українцям, хто є небайдужий до справи виховання молоді в нашій Матері-Україні і відгукнувся на наше прохання допомогти нам з літературою.
Дорогі наші земляки, рідні Ви наші українці! Дякуємо! Дай Вам Бог здоров’я! Уклін земний Вам за Вашу турботу і вдячна пам’ять! Якби Ви знали, яке це щастя: дивитися, як гортає молодь сторінки присланих Вами видань, вчитується, хтось серйознішає, хтось, навпаки, веселішає… А потім дивиться на тебе чистими, ясними, добрими очима і починає врешті-решт звертатися до тебе українською мовою. А вона тут — на Слобожанщині — прекрасна, особлива, іншої такої ніде немає. Не всі молоді люди є такими, то правда. Але вже заради тих десятків, що вже є, повірте, варто жити й працювати… З належною пошаною 348024 Україна
Ольга Борисова
м. Луганськ
вул. КІМ, буд. 95
* * *
Шановна Редакціє журналу «ПАТРІЯРХАТ»!
Лети до друзів наше щире слово
Й з Різдвом Христовим палко привітай!
Я з України лину до Вас знову,
Бо це найкращий, найрідніший край!..
Наближається Різдво Христове — найбільше свято, яке започаткувало епоху в житті народів світу. Його відзначає урочисто населення земної кулі і від нього почалось нове літочислення. Зокрема урочисто відзначає це велике свято український народ на протязі століть. В цьому році український народ з особливою вдячністю зустрічатиме це традиційне свято у Вільній Державі, не зважаючи на великі труднощі сьогодення.
З глибокою вдячністю помолимось у це велике свято до Ісуса Христа і просимо, щоб Він наші серця і розум і благословив нашу рідну Україну.
Дорогі заокеанські Друзі! Прийміть від нас з України найсердечніші вітання з Різдвом Христовим у віршованій формі:
ХРИСТОС РОДИВСЯ!
Різдво Христове —
Рідне село!
Свято чудове,
і довгожданне
Знову прийшло!
Зірка різдвяна
В великій тузі й заблищить,
Згадайте,
Друзі, й вашій малечі
Про Святий Вечір
Хай сповістить!
Ось вже готові
Смачні, здорові
Дванадцять страв…
Тож всіх із святом
Господар хати
Щоб привітав!
Хай «Бог Предвічний»,
Мов гимн величний,
Звучить для Вас!
Шлемо Вам нині
І всій родині
Привіт з Волині
В святковий час.
Нехай ялинки
Ясні іскринки
Теплом дихнуть,
Хай будні й свято
У Вашу хату
Добро несуть!
Хай Україна,
Рідна, єдина
Йде в майбуття,
Хай сонце сяє
І розквітає
Ваше життя!
Нехай же лине
Від Батьківщини
Палкий привіт,
Бажаєм ясних
Років прекрасних,
Живіть СТО ЛІТ!
Богдан Мигаль
Дорогі Друзі!
Як швидко в вічність роки пролітають,
Ніхто не спинить бистрокрилих днів…
Я з України знов Вам посилаю
Своє простеньке мереживо слів.
Давно минула вже весна чудова,
Затихла ніжна пісня солов’я,
Думками лину я до Хороброва,
Пройшла там перша молодість моя.
Короткочасне літо промайнуло,
Зігріло душу нам своїм теплом,
Із юних років спомином війнуло,
Збудило тугу за милим селом…
Лети ж за море, щире моє слово,
Любов сердечну друзям передай!
Неси чудову солов’їну мову
Й Вітчизну рідну ніжно нагадай!
Богдан Мигаль
* * *
«Патріярхату» замість різдвяної вечері
Пречиста Мати, Всеблагая Діва,
Що Сина в Вифлеємі спородила,
Уклінно прошу: долю непочату
Даруй працівникам «Патріярхату»!
У день Різдва Святого Твого Сина
Благосолови їх працю для Вкраїни,
Для душ прозріння і людського знання,
Для нашого у Господі єднання.
В «Патріярхаті» кожен з нас знаходить
Те слово, що наснагу в серці родить,
Що нас незримо з вічністю єднає,
Що правді та любові научає.
В безладдя час, зневіри і напасти
Воно комусь не дасть в безсиллі впасти,
Когось напутить у важку годину
І виведе на праведну стежину.
«Патріярхат» велику робить справу,
Затим і має в людях добру славу!
…Тож стукаю і я у ваші двері,
Аби замість різдвяної вечері,
Замість куті, узвару, меду й хліба
На ваш святочний стіл зложить «Спасибі»
І мовить щиро: «Всеблагая Мати!
Сто тисяч літ даруй «Патріярхату»!
Одеса
Галина Могильницька
* * *
Дуже мені подобається, що багато описується про єдність Церкви і народу. Читаю і очікую наступного номера з нетерпінням, а також даю читати своїм друзям, а деколи і навіть недругам, щоб і вони просвітились і узнали то, що у нас не можуть узнати.
Маю книжку видавництва Чікаґо 1992 р. Євгена Іванків «Український Християнський Схід», може, ще і друга література такого напрямку, що я не знаю, то її потрібно більше нам на Україну, щоб просвітити наш нарід. Чому так пишу, бо наші священнослужителі хіба що в св. Літургії співають за з’єднання Церков, а на практиці не ведуть тої роботи, а навпаки.
А. Берегуляк
* * *
Щиро дякую за цікаві статті й різні інформації з життя нашої Католицької Церкви на Україні і в діяспорі.
Правда, яку Ви так щиро голосите й обстоюєте, є великою силою для нашого народу і надією на кращу долю нашої Католицької Церкви. Журнал «Патріярхат», честь Вам і слава за щиру Вашу працю, яку Ви вкладаєте в цей милий журнал «Патріярхат», м. Городок, Львівська обл.
о. Стефан Боровець
* * *
Я тішуся тим, що далеко за океаном є люди, які підносять духовний і моральний дух нашого народу. Дякую Вам за цікаві статті, особливо за багату і глибоку інформацію про Слугу Божого Андрея Шептицького і Патріярха Йосифа Сліпого, дякую Вас за інформацію з життя нашої УГКЦеркви.
Кулик Іван
