Потрапила мені в руки провінційна газета «Жицє Пшемиске» ч. 14, 1985 p., а в ній розмова із Станиславом Фудалою, директором Відділу Релігійних Справ при Воєвідському уряді. Розмову вів З. Зємболєвскі, а що справи порушені відносяться і до нас, то наводжу цікаві місця.
Яке становище держави до існуючих в Польщі релігійних громад та церков?
Конституція гарантує свободу релігії. Теоретично кожний може вірити, в що бажає, і виконувати свої релігійні обряди. А коли йде мова про релігійні громади, то вони мусять бути зареєстровані, тоді можуть очікувати опіки та допомоги з боку уряду. Така допомога найчастіше потрібна при реєстрації нових громад та при будові святинь. Для прикладу, в роках 1980 до 1984 римо-католицька Церква вибудувала або будує 46 костьолів, 19 помешкань для священиків, 25 катехитичних домів, а 25 домівок є в процесі будови в одному тільки Перемишльському воєвідстві.
На питання, які обряди, крім римо-католицького, дістали також державну допомогу, Фудала відповідає:
Будувала й ремонтувала релігійні доми ще Польська Автокефальна Православна Церква, методисти та євангелики. В Перемишльському воєвідстві є зареєстровані 9 релігійних громад, не римо-католицьких. Не римо-католиків вірних є у воєвідстві зареєстровано коло 3,000. Найчисленніші — це Польська Автокефальна Православна Церква з 5 громадами, Місійний рух «Епіфанія» — теж 5 громад, Товариство Дослідників Святого Письма — З громади.
На питання репортера про правний статус греко-католиків, яких в Перемишлі є багато. Фудала відповідає:
Обряд цей не має «правної особовости». Згідно з внутрішнім домовленням підлягає римо-католицькій Церкві. Релігійні практики відбуває по приділених костьолах — в Перемишлі в гарнізонному костьолі, а в Ярославі — в парохіяльному костьолі. По тім обряді залишилося багато святинь, які в більшості перебрала римо-католицька Церква. Коли ж мова про вірних, то в воєвідстві їх відносно небагато.
Причиною цього явища Фудала уважає те, що більшість греко-католиків репатріювалась до СССР, а потім на «Зємє одзискане». Ієрархія того обряду коляборувала з окупантом і тим самим підірвала авторитет цієї Церкви… Заангажування священства в політику теж не вийшло на добро Церкві…
На питання про внутрішні відносини між тими всіма релігійними громадами Фудала відповідає, що існує Польська Екуменічна Рада, яка нормує відносини між обрядовими групами. Але там теж часто слова є далекі від діл. Часто про нетолеранцію найголосніше кричать саме ті, що самі грішать нетолеранцією до других.
* * *
З вищенаведених уривків цієї розмови відчувається, що Фудала намагався стати в позу об’єктивного та незаангажованого в релігійні справи арбітра. Але закид греко-католицькій ієрархії в коляборації з окупантом та «розполітикування» священства — вказують не лише на стороничність, але й про певну далекойдучу мету. Дискредитувати без решти греко-католицьку Церкву, фаворизуючи при тому і римо-католицьку і польську православну Церкви, — це далеко не все є у порядку.
