Каденція діючої Управи Українського Патріярхального Товариства в США почалася 4 квітня 1981 року, коли в Боффало, Н.-Й. відбулися чергові Загальні Збори цього Товариства. А про відбуття Загальних Зборів було повідомлення в журналі «Патріярхат» за місяць травень 1981 р. Нововибраний провід УПТ в США під керівництвом Богдана Лончини розподілив між собою поодинокі функції на першому Пленарному Засіданні, яке відбулося 16 травня 1981 р в Детройті, Мічіган, в теперішньому осідку Товариства (див. «Патріярхат», червень 1981 p.).
Друге Пленарне Засідання Проводу УПТ в США відбулося 31 жовтня 1981 р. також у Детройті. Приявними були: Володимир Баран, Оксана Бережницька, Андрій Блюй, Роман Данилевич, Василь Колодчин, Микола Кунинський, Богдан Лончина, Василь Папіж, Володимир Пушкар і Анатоль Ромах. У засіданні взяли участь також голова Контрольної Комісії Павло Джуль і голова Детройтського Відділу УПТ Микола Лаврин.
Після відкриття та узгіднення порядку нарад Архимандрит Студитів о. Любомир Гузар з Риму поінформував про ситуацію Помісної Української Католицької Церкви, про її досягнення, а водночас і великі труднощі як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. У дискусії після цієї важливої доповіді багато уваги присвячено зокрема загально знаній переписці між московським патріярхом Піменом і Папою Іваном Павлом II. Блаженніший Патрярх Йосиф у своїй Заяві, оприлюдненій в пресі, довів до відома занепокоєним вірним нашої Церкви, що справа цієї виміни листів буде безпосередньо обговорена з Вселенським Архиєреєм, на що з великим нетерпінням чекає українська громадськість. При обговорюванні цієї справи обговорено, Апостольський Лист «до всіх народів Росії» з 7 липня 1952 року, який був дуже неприхильний для українців, але у наслідку всесторонніх пильних старань тодішній Папа Пій XII ще в тому самому році двома своїми енунціями направив заподіяну шкоду українцям і тим втихомирив до глибини розбурхану українську прилюдну опінію. Зрозуміло, що і цим разом ми очікуємо від авторитетних ватиканських чинників вияснення шкідливої для нас відповіді Апостольського Престолу на згаданий лист Пімена з 22 грудня 1980 року. Але це наше очікування не повинно бути пасивне, воно повинно бути підсилене суцільною, скоординованою і солідарною дією цілого українського Божого люду — ієрархією, духовенством і мирянством. А такої суцільности, координації і солідарности треба нам не тільки у випадку цієї злощасної переписки, але також і в інших важливих проблемах, що стоять і стоятимуть в майбутньому перед нашою Церквою. Нам конечно потрібна тісна співпраця між ієрархією, духовенством і мирянами, щоб ми були готові на різні евентуальності, що можуть виринути у відношенні до нашої Церкви з боку не тільки червоної Москви, але, на жаль, і з боку ватиканських чинників, що так часто бувають податливі на бесшабашні московські вимоги, спрямовані на те, щоб не тільки дощенту знищити нашу Церкву в Україні, але також, щоб її підкосити на наших поселеннях.
У дальшій частині нарад слідували звідомлення голови й поодиноких референтів, членів Управи. У дискусії над звітами багато дечого доповнено, уточнено та остаточно з’ясовано в постановах. Зокрема пильну увагу присвячено 90-літтю народження Блаженнішого Патріярха Йосифа, що припадає на 17 лютого 1982 року. Потверджено рішення, прийняте 4 квітня 1981 р в Боффало, щоб миряни під проводом своїх Владик і Душпастирів якнайчисленніше прибули до Риму для відзначення великої дати в житті нашого Патріярха. Запляновано також відбути в цьому часі у Вічному Місті П’ятий Конгрес Мирян, 14 і 15 лютого, що його головною темою буде: «Напередодні 1000-ліття Хрещення Руси-України». Наступного дня, 16 лютого, має відбутися Четвертий З’їзд Делегатів (Загальні Збори) Українського Патріярхального Світового Об’єднання (УПСО).
Українське Патріярхальне Товариство в США організує на ці лютневі святкування 10-денну подорож до Риму, в часі від 12 до 21 лютого, під кличем «У поклоні Патріярхові». Має появитися також публікація про Високодостойного Ювілята в українській і англійській мовах.
Теперішня Управа УПТ в США бажає підготовляти нові кадри активного мирянства, тому покликала до життя окрему референтуру молоді, що її очолила Ірина Ясінська. На жаль, ця референтка не проявляла діяльности і нарешті зголосила свою резиґнацію з цього посту. Важлива справа підшукати нового референта (т-ку) молоді, що й зайнявся б також українською англомовною молоддю.
Розглядаючи діяльність теперішньої Управи УПТ в США, треба завважити, що її члени під проводом голови Богдана Лончини, який очолює Управу вже другу каденцію, стараються оживлювати та зміцнювати працю в низових клітинах Товариства, прихилити до ідеї нашого Патріярхату ширші кола нашого мирянства, шукати шляхів до тіснішої співпраці в цій справі з духовенством та добитися більшого зрозуміння у всіх наших владик для важливої ролі мирян у житті Церкви. У латинників ці справи виглядають цілком інакше. Ось наприклад: заходами Папської Ради для мирян в 1982 році відбудеться конгрес активних католицьких мирян. Темою конгресу буде «Роля чоловіків і жінок у сучасній Церкві й суспільстві».
Роман Данилевич
