Історія української діаспори в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії вимірюється тими самими віхами, що й у інших країнах: чотири хвилі еміграції – до Першої світової війни, у міжвоєнний період, після Другої світової війни і остання, четверта хвиля – трудова.
Перші поодинокі українці здавна і з різних причин відвідували Великобританію та жили в Королівстві. Згадки про них датовані ще XVIІ століттям. 1893 року в Манчестері на постійно там осіло 150 робітників із Золочівського повіту, які влаштувалися кравцями на місцеві фабрики, що належали євреям зі слов’янських країв. Згодом переселенці почали організовувати своє громадське життя, гуртуючись довкола ними ж створених «Самопомочі», Українського товариського клубу та Українського допомогового комітету у Великій Британії. Традиція створення національних осередків у цій країні досить сильно поширена донині. Чимало організацій різного спрямування засновані вже емігрантами так званої четвертої хвилі.
Однією з найбільших спільнот, до яких належать українці Королівства, є Греко-Католицька Церква, яку очолює владика Гліб Лончина – правлячий єпископ Лондонської єпархії Пресвятої Родини.
Ось хронологія розвитку єпархії. Велика кількість українців, військових канадської армії, наприкінці Другої світової війни служили в Сполученому Королівстві. Разом із частинами були розкидані по різних кутках Шотландії, Англії та Уельсу. В жовтні 1944 року з Канади до них прибув капелан Михайло Горошко. Саме він ніс духовну обслугу грекокатоликів – як військових, так і простих робітників-емігрантів. Перебував там отець до 1946 року.
Після війни, в 1947-ому, у Англії осіло кілька тисяч українських вояків різних армій, а також колишні солдати української дивізії «Галичина», які зі статусу військовополонених були переведені в статус європейських добровільних робітників. Разом із ними в Сполученому Королівстві опинилися й кілька священиків.
Перша українська каплиця постала поблизу Локербі (Шотландія) в одному з колишніх баракiв табору дивiзiї «Галичина», що діяв тут від 1947 року. Каплиця стоїть донині. З 1948 року вірні вже молилися в храмі Христа Царя у місті Ковентрі, а потім їм передали храм святої Єлизавети у Фолешилле.
Через десять років, а саме 10 червня 1957-го, для українців-католиків був встановлений апостольський екзархат, який охоплював територію Англії та Уельсу. 5 березня 1967 року юрисдикцію екзархату поширили на Шотландію. 18 січня 2013-го Папа Римський Бенедикт XVI підняв апостольський екзархат УГКЦ у Великобританії до рангу єпархії під назвою «Лондонська єпархія Пресвятої Родини для українців візантійського обряду». Першим правлячим єпископом став Гліб Лончина. З 2 червня 2009 року він був апостольським адміністратором екзархату у Великобританії, а з 14 червня 2011-го – апостольським екзархом.
До цього часу духовний провід греко-католиків очолювали: владики Павло Хомницький (2002 – 2006 рр.), Михаїл Кучмяк (1989 – 2002 рр.), апостольський адміністратор єпископ Михаїл Гринчишин (1987 – 1989 рр.), а на самому початку становлення екзархату – владика Августин Горняк (1963 – 1987 рр.).
Загалом на території Сполученого Королівства майже 70 місць компактного проживання українців. Найчисельніші громади в Лондоні, Манчестері, Брадфорді та Ноттінгемі (загалом близько 30 тисяч осіб). З них 70 відсотків належать до УГКЦ і зосереджені довкола дванадцяти парафій. При деяких парафіях діють суботні або недільні школи, в яких діти пізнають батьківські традиції та охоплені катехизацією. На базі Українського інституту (філія УКУ, заснована в 1979 році Патріархом Йосипом Сліпим) у Лондоні функціонують постійно діючі курси української мови. Інститут сприяє поширенню обізнаності в царинах української історії, культури, мови, релігії, літератури і традицій, сучасного становища України. На завершення хочеться згадати своєрідний центр національно-духовного життя українців Великобританії – оселю «Тарасівка», де щороку збираються емігранти та їхні нащадки, щоб у каплиці святих Володимира і Ольги спільно, незалежно від конфесійної приналежності, помолитися та пом’янути тих, хто відійшов у засвіти. В Тарасівці земляцтво проводить всі найурочистіші події не тільки релігійного, а й національного характеру. Землю під це українське село у Сполученому Королівстві емігранти придбали ще в 50-их роках минулого століття. Воно донині залишається живим (бо не стоїть пусткою) клаптиком України в Англі
