/Тепер очікується офіційного потвердження римського Христового Намісника/
Джіорналє д’Італія – 23 червня 1973 р.
Переклад з італійської мови.
Впродовж першого 1000-літ. історії Церкви сходу та заходу єпископи та патріярхи були часто вибрані народом. О. Вільгельм де Вріс /єзуїт/, проф. Орієнтального інституту в Римі, який цьому питанню присвятив велику час тину своїх студій, доповідаючи в 1972 р. на Фортгемському Університеті підчас симпозіуму, який спонзорувало Т-во за Патр. Устрій У.Кат.Церкви – відмітив, що «патріярхати повставали з долини, а не були створювані з гори соборовими декретами папів. «Є відомо, що 1596 р., коли Українці підписали Унію з Римом, св. Столиця Гарантувала їм адміністративну автономію внутрі їхньої Церкви. Папа Пій X. признав, що український митрополит Андрей Шептицький мав повновласті над Українцями розкиненими по цілому світі. Обов’язуючий кодекс східнього канонічного права признає, що Верховний Архиєпископ має власть рівнозначну з властю патріярха. Тому, що сьогодні в катол. Церкві єдиним Верховним Архиєпископом є Кардинал Йосиф Сліпий – немає сумніву, що голова Української Кат. Церкви має права патріярха.
В 1971р.Папа Павло VI. був схильний признати кард. Сліпому навіть формально титул патріярха, але волів відложити таке признання з двох причин: Кардинал є примушений жити в екзилі, далеко від осідку свого престола: – совітська влада і православна московська Церква зліквідували Українську Кат. Церкву і не хочуть її відновити. З другого боку той сам Павло VI дав до пізнання, що як Українці ясно заманіфестують своє бажання – він його офіційно признає, базуючись на практиці многолітньої історії.
В батьківщині і поза її межами.
Від тоді український народ в батьківщині і на поселеннях не перестав боротися та виявляти своє бажання. В батьківщині продовжуються арешти єпископів і тайних священиків. На поселеннях є щораз більше петицій до єпископів та до св. Престола, які часами прибирають форми десперативного протесту. Лише одинокий Кардинал остає спокійний, упевнений в успіх, виказуючи небуденну стійкість та відвагу. Промовляючи в приявності Папи підчас Синоду Єпископів в 1971р. – той гідний почитання Ісповідник Віри пригадав про гори трупів у своїй батьківщині і оскаржив мовчанку і дволичність ватиканської політики. Зацитував листи одержані з України,в яких його вірні питаються: «задля чого ми стільки терпіли?» Також уболівали, що «Кардинал Сліпий нічого не робить для своєї Церкви!»
Щоб відповісти на зов свойого народу, той гідний почитання 81-літний старець підприняв велику подорож на більше як 100.000 миль. Від лютого до червня цього року він відвідував дієцезії та укр. скупчення в Австралії, Канаді та Америці, піддержуючи всюди ті надії і мрії про які говорив Павло VІ, коли його підніс до гідности римської пурпури. Українці з’їздилися тисячами проголошуючи його батьком і патріярхом їхньої Церкви. Підчас Архиєрейських Служб Божих на вільнім повітрі, бо церкви і катедри не могли помістити натовпу вірних,єпископів та священиків, злучені в моменті поминання церковного авторитету, відкидали звичайно уживані титули: Митрополита, Верховного Архиєпископа і Кардинала – проголошуючи його перед усім народом: Блаженнішим Патріярхом Йосифом І. Все це сталося спонтанно,без директив і без заряджень з гори /такі зарядження, які прийшли прямо від Секретаріяту Стану, мали цілком противний сенс/. Стемфордський єпископ Йосиф Шмондюк, промовляючи підчас пращального бенкету в готелі «Амерікана» в Н.Йорку, не завагався назвати Кардинала «архитектом нової ери в Укр. Кат. Церкві, тоді, коли Торонтонський єпископ Ізидор Борецький признав йому «не лише леґальне, але передовсім моральне право бути Патріярхом Укр. народу, символом єдности і шляхетним прикладом учителя Христової Євангелії.»
Рабін Михайло Вішоград відкидаючи старі і нові обжалування зроблені Кардиналові зо сторони московського Уряду і Церкви, дякував йому в імені Жидів з України за відважну поміч дану їм підчас нацистівської окупації.
