Старанням і заходами Українського Патріярхального Товариства в Нью-Йорку кожного року відзначувано день народин Патріярха Йосифа. Цьогорічні відзначення були, під багатьма аспектами, виняткові, особливі й неповторні, так як неповторним є 90-річчя багатотрудивого життя нашого страдника, Ісповідника Віри, Глави Помісної Української Католицької Церкви, Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси-України, Блаженнішого Йосифа, Кардинала Сліпого. Відзначення, що відбулось в суботу, 20 березня 1982 р. в історичній залі Купер Юнійон було гідне, достойне й величаве. Вже від довшого часу українська метрополія Нью-Йорку не мала імпрези на такому мистецькому рівні, як був «Ювілейний Концерт» на пошану Патріярха Йосифа.
Мистецька програма була добірна й різноманітна. В ній брали участь не тільки наші відомі українські мистецькі сили, але також маловідомі, але в дійсності непересічні українські молоді таланти, за які можемо бути горді. Їх неоціненний вклад був визначальним у програмі Ювілейного Концерту, і цим вони звеличили нашого українського Мойсея — Патріярха Йосифа, що веде свій нарід до кращого завтра — Воскресіння.
Ювілейний Концерт розпочато «Молитвою за Патріярха» — муз. І. Недільського, а аранжеровка В. Матіяша з Австралії, що її виконав мішаний хор «Думка» під диригентурою Семена Комірного. Перші акорди і ціла Молитва до кінця прозвучали могутньо й піднесено, наповнюючи простору концертову залю набожною атмосферою. Українська метрополія Нью-Йорку не мала можливости дотепер почути в такому винятковому виконанні хору «Думка» «Молитву за Патріярха», що своєю мельодійністю і благальною тональністю зблизила авдиторію і духовно поєднала її з Патріярхом Йосифом, що був далеко від нас у фізичному розумінні, а став таким близьким нашому серцю. На цьому зеленорозкішному оксамиті благальної «Молитви за Патріярха» розгорнув широку панораму багатотрудивого життя, а також різних відтіней діяльности Патріярха Йосифа парох церкви свв. Володимира й Ольги о. мітр. Маріян Бутринький. Промовець своєю глибоковдумливою доповіддю ще більше зблизив учасників концерту з дорогим Ювілятом. Вказав на особливі прикмети Ювілята, його вірність, непохитність і працьовитість для добра нашої Помісної Церкви і українського народу, підкреслюючи при тому винятковість Патріярха Йосифа не тільки для української, але також і вселенської Христової Церкви. Щоб дати повну оцінку праці нашого Ювілята, потрібно історичної перспективи часу.
Після всестороннього насвітлення діяльности нашого Ювілята Патріярха Йосифа о. М. Бутринським, молода солістка Меланія Купчинська, при прекрасному фортепіяновому супроводі Лорейн Росореї зачарувала слухачів струнами своєї скрипки і понесла її далеко, далеко, в чарівний світ мельодій. Меланія своєю прекрасною грою на скрипці виводила солов’їні мельодії і повністю полонила слухача. М. Купчинська виконала: «Концерт Е-дур», З частина «Алегро» Й. С. Баха, «Віденське капріччіо», оп. 2 — Ф. Крайслера і «Українську рапсодію» оп. 34 — Миколи Лисенка. Її чудове виконання авдиторія прийняла бурею оплесків.
Не менше талановитою й успішною виявилась молода піяністка Лариса Крупа, виконавши: «Прелюдію» — Л. Ревуцького, «Етюд» — А. Коломийця і «Скерцо» ч.З, Ціс-моль — Ф. Шопена. Своїми першими вправними, елястичними і певними акордами вона знайшла контакт з авдиторією і своєю бездоганною грою тримала її до кінця. В її виконанні, що було насолодою для слухача, відчувалась не тільки вправність і певність, але й серце глибокого відчуття.
Загально відомий і улюблений слухачами соліст Метрополітальної Опери в Нью-Йорку, Андрій Добрянський (бас-баритон), при фортепіяновому супроводі відомого піяніста Томи Гринькова з успіхом виконав: «Минають дні…» на слова Т. Шевченка, муз. Миколи Лисенка, «За байраком байрак…» також на слова Т. Шевченка, музика С. Людкевича і «Псалом 94» Василя Барвінського. Андрій із своєю гарною і приємною для слухача барвою голосу співав у повноті своєї голосової сили, у скалі всіх голосових регістрів, з серцем і душею Шевченкового горіння і українського мельодійного кольориту. Його наростання голосу було легке, природне, переконливе й мельодійне.
У виконанні Студії Мистецького Слова Лідії Крушельницької була поставлена коротка інсценізація до слів Лесі Українки: «Що дасть нам силу…», в якій виступили хор дівчат: А. Гарасимчук, К. Зєлик, З. Кобаса, Н. Мацюк, Д. Лещук, М. Соневицька і Г. Худик. Ролю теслі, яка була головною, добре віддав Ярослав Шуль. Хор хлопців: С. Войціцький, Л. Кмета, Ю. Микитин, Ю. Пастернак, Б. Прятка. Хореографія концерту була у руках Ольги Ковальчук-Івасівки, а музика — у д-ра Ігора Соневицького. Хор дівчат був у білому одязі, а хлопці — у монаших рясах. Виконання було свіжим і надавало відмінного кольориту цілій програмі, а тематично підходило до цілости ювілею.
Милою несподіванкою, яка своїми першими акордами полонила авдиторію, був виступ оперна співачки (меццо-сопрано) Христини Романи Липецької з Детройту. Вона при фортепіяновому супроводі відомого композитора і піяніста д-ра Ігоря Соневицького виконала «Молитву» на слова Т. Шевченка, муз. І. Соневицького, арію Насті з опери «Тарас Бульба», «Душа тремтить», муз. М. Лисенка; «Розвійся з вітром», слова І. Франка, муз. Я.Степового і «Алилуя» (з «Екзультате Юбіляте») муз. В. А. Моцарта. Христина своїм гарним, мельодійним і героїчним голосом, що ним вона володіє легко у скалі всіх голосових регістрів, повністю підкорила собі авдиторію, а виконання «Алилуя» було її зенітом. Не менше вдалим був дует Христини Лепецької з Андрієм Добрянським, які виконали: «Люблю дивитись» слова О. Коницького, муз. О. Нижанківського. Їх голоси були добре збалянсовані і співали вони мельодійно.
Немов короною цілого концерту на закінчення був виступ заслуженого хору «Думка» під диригентурою талановитого мистця Семена Комірного при фортепіяновому супроводі Теодосії Сегіди. Хор «Думка» здобув собі серед громадян заслужене місце одної з кращих хорових мистецьких одиниць високого професійного рівня. Управа Українського Патріярхального Товариства вдячна голові хору, Ігореві Раковському, диригентові Семенові Комірному і всім членам хору, що вони ніколи не відмовляли для Товариства, коли ми до них звертались.
Хор «Думка» тематично достосував свої пісні до Ювілейного Концерту, виконавши «Слава во вишніх Богу…» муз. Д. Бортнянського, «Богородице Діво», муз. А. Гнатишина, «Ти прекрасна, о мати-вітчизно» — муз. Дж. Верді, хор з опери «Набуко» в українському перекладі Семена Комірного, «Кавказ», II частина — С. Людкевича і «Владико неба і землі…» з опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Голосово всі партії були збалянсовані так, що було чути чистоту, густоту й силу кожного голосу. Там, де треба було взяти могутнє «форте», хор це давав буз особливих труднощів при повному звучанні й мільодійності. Треба відзначити, що в молитві «Богородице Діво» прекрасно виконала сольо Святослава Качарай (сопрано). Вона своїм милим, ліричним сопраном, що не має жодних труднощів навіть у найвищих голосових регістрах, надавала неповторно благальної тональности. Це справді цінна сольова сила. Кінцевою була пісня «Владико небі і землі», тут сольо заспівувала Зірка Дерлиця (сопрано). Зірка має делікатне ліричне сопрано. Хоч вона не мала труднощів у виконанні соля, але для цього соля потрібний більше сильніший, драматичний голос.
Треба підкреслити, що виконання хору «Думка» було на мистецькому рівні та вдалим закінченням Ювілейного Концерту.
В цілому учасники Ювілейного Концерту на пошану нашого Патріярха Йосифа мали нагоду прослухати, може трохи задовгий, але на високому мистецькому рівні, неповторний концерт, який напевно залишиться надовго у пам’яті присутніх. На концерт прибула численна українська публіка з Нью-Йорку й околиці, не бракувало наших всечесніших отців-Василіян з Сьомої вулиці, як також світських отців з-поза Мангетену.
М. Галів
