Найновіше число бюлетеню Товариства Приятелів Християнської Філософії, який появляється в Римі під редакцією о. Фелікса Беднарського ОП, професора «Ангелікум», помістило листи кардиналів Сліпого і Войтили. Обидва кардинали гарячо підтримують ініціятиву о. Беднарського відносно співпраці між теологами польськими і українськими (греко-католицькими). Маємо, отже, до діла із найбільш авторитетним актом в релігійній, моральній і народній ділянці. Можливим є, що під час одного із найближчих побутів кард. Войтили у Вічному Місті, він виголосить відчит на Українському Католицькому Університеті, на запрошення кард. Сліпого, канцлера цеї високої школи.
Як довідуюся, одного з учасників української прощі з нагоди Святого Року (гляди мою кореспонденцію у вересневому числі), єп. Прашка з Австралії, президія Конгрегації для Східніх Церков завізвала до «карного звіту». Прашко був головним прелегентом на академії в папській залі авдієнцій, підчас липневої прощі. Академія ця, получена із концертом українських ансамблів, пройшла під знаком потвердження патріярхальної гідності кардинала Сліпого, яку то гідність надали йому єпископи, священики і вірні української діяспори. Єп. Прашко боронив своє становище в справі патріярхату (якого Папа відмовляє українцям) тим, що він не може виступити проти власної совісті. Це становище признано умотивованим,як рівно ж признано, що з точки зору літургічної, постулят патріярхату не викликує застережень. Натомість Конґреґація знову висловилася проти патріярхальної юрисдикції кардинала Сліпого як Голови Української Церкви (після неї, може існувати лише територіяльна юрисдикція, то є відносно території України, а її не можна виконувати через вищі сили). Прашко твердив, що може існувати також юрисдикція персональна, і в цьому покликувався на соборовий декрет про Східні Церкви, який українців обряду греко-католицького обов’язує від 7 квітня 1965 р., то є від хвилі впровадження в життя постанов того декрету на території ЗСА і Канади. Бо кард. Сліпий мав право надати цьому декретові виконну силу, обов’язуючу для української діяспори, коли підписав його офіційний переклад на українську мову. Прашко, подібно як і інші єпископи, пригадують нота бене, що Пій XII признав у Східніх Церквах не лише територіяльну юрисдикцію, але також і персональну.
Як сьогодні виглядає опозиція проти патріярхату серед українців? Передусім треба ствердити, що ніхто із української ієрархії не ангажується одверто проти патріярхату. Натомість є деяка розбіжність опіній щодо метод його установлення. Нечисленні єпископи (нпр. Марусин, Апостольський Візитатор в Европі, також василіяни, Химій з Ванкуверу в Канаді і Горняк в Англії, який походить з Югославії) уважають, що треба діяти обережно і не натискати на ватиканську Конгрегацію для Східніх Церков. Отже, в склад опозиції входить кілька ватиканських льоялістів, приклонників надмірної угодовости. І власно ці новоспечні ватиканські номінати (пригадую, номінації на є узгіднювані із кард. Сліпим) вносять елементи розламу до збитої лави українського фронту, який визнає Сліпого Патріярхом. Ватиканській диверсії успішно протидіють поодинокі українські осередки в діяспорі і їх головна організація Світова Федерація Товариств «За Патріярхат»; диверсію цю рівно ж частинно невтралізує солідарна постава до українських постулятів, яку виказують патріярхи і представники інших Східніх Церков (головно Мароніти), які це виказують в праці ватиканської комісії для опрацьовання східнього канонічного кодексу. В цій комісії домінують нота бене латинники і це, лагідно кажучи, становить грубе непорозуміння.
(Культура, 12/75,) Д. Моравський
Польський журнал КУЛЬТУРА, що виходить в Парижі, на стороні 89 грудневого числа, після листа Д. Моравського, подав заяву редакції цього журналу, яка чітко відзеркалює її становище в справі українського католицького патріярхату.
Заяву цю, у вільному перекладі з польської мови, передаємо в цілости:
«Ми попираємо стремління наших братів українців до формального затверження Апостольською Столицею патріярхального устрою їхньої Церкви греко-католицького обряду.
Українці, що живуть у діяспорі, єпископи, духовенство і вірні визнають Кардинала Йосифа Сліпого Патріярхом, а скликаний ним Синод Єпископів — найвищим органом помісної церковної структури.
Ватиканські застереження, історичного і канонічного характеру, не мають суттєвого значіння. Інші східні патріярхати Апостольська Столиця також затвердила ПОСТ ФАКТУМ. Рішальними повинні бути причини моральні і душпастирські. Йдеться тут про врятування цього старослов’янського обряду, його традиції і правної автономії, не тільки територіяльної, але і персональної.
Українцям католикам, які потерпіли незмірні жертви — включно з мученичою смертю тисячів ісповідників за вірність Унії і Апостольській Столиці — патріярхат НАЛЕЖИТЬСЯ.
Відкинення того домагання означало б фактично погодження з ліквідацією Української Уніятської Церкви і примусове влучення її в православну російську Церкву.
Ми є переконані, що прийде день, в якому зволікання, оперте на обманних політичних рахунках, уступить в користь вимог справедливости: УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІЯРХАТ БУДЕ ВИЗНАНИЙ ТАКОЖ І АПОСТОЛЬСЬКОЮ СТОЛИЦЕЮ!
РЕДАКЦІЯ»
Таке чітке і шляхотно-прихильне становище стосовно Українського Католицького Патріярхату зайняла — Редакція журналу КУЛЬТУРА!
І насувається таке, до болю пекуче, питання — а де ж декляративні заяви з української сторони?
Сказав ватиканський Валуєв: нє било, нєт і бить нє может! Анаші СКВУ, УККА,Свобода, Америка і інші їм подібні — мовчать і чекають, щоб поляки перші станули в обороні прав Української Церкви!
Панове Батьки Народу — виборні і саморобні — схаменіться, поки ще час і не чекайте, аж зробить це за Вас поляк! Чекаємо Ваших заяв: ЧІТКИХ — ДОСТОЙНИХ — І МУЖНІХ! ЧЕКАЄМО, ХТО ПЕРШИЙ піде слідами журналу КУЛЬТУРА! СВОБОДА?! АМЕРИКА?! УККА?!
Чи може навіть СКВУ?!
МИ ЧЕКАЄМО!
