Заходами Крайової Управи Патріярхального Товариства в Німеччині відбулося в суботу, 19 липня 1986 року, врочисте відзначення сорокової річниці горезвісного «львівського собору». Сорок років тому наші владики, священики, науковці, молодь і миряни стали в обороні прав людини і УКЦеркви на Україні. Героїчною смертю вони дали доказ вірности і любови до батьківської віри і свого народу. За їх прикладом пішли і йдуть мільйони наших сестер і братів, які визнавали і визнають непохитно свою віру в катакомбній Церкві. їх голос, голос на чолі із Йосифом Терелею, придушений атеїстичною Москвою, а благальні очі звернені до нас у вільному світі та християн цілої вселенної.
Як на Україні, так і в країнах вільного світу, вірні Українських Церков підносять гарячі молитви перед престіл Господній і прохають порятунку для рідної Церкви і народу. При тому вони не тільки моляться, але й стараються, в міру своїх сил, боронити потоптані московсько-більшовицькими окупаційними чинниками права на вільне існування Української Церкви і народу.
У величавій та просторій німецькій Церкві св. Михаїла, в центрі Мюнхену, відправив преосвященний Владика Плятон Корниляк св. Літургію в наміренні українського народу і його Церкви в катакомбах, а на закінчення Панахиду за всіх ісповідників та героїв, що життя своє віддали за свою Церкву і український нарід. З Владикою сослужили всеч. отці: Василь Турковид — генеральний вікарій, М. Руша, М. Іваник, М. Мольчко, Є. Гарабач і д-р Л. Вальдмюллер, який виголосив речеву проповідь, подаючи коротко історію УКЦеркви та хронологічні й числові дані про знищення УАПЦ і УКЦеркви на доручення московської патріярхії екзекутивними органами НКВД. Проповідь була виголошена німецькою мовою. Співав молитовно та величаво хор «Україна» під орудою Є. Задарка.
На середині церкви перед престолом стояв удекорований синьо-жовтими квітами вінок із стяжкою в німецькій мові: «Мучеництво української Церкви є викликом християнам світу». Крім церковних коругов, що їх держали на зміну молоді українські емігранти з Польщі в народніх строях, уставились побіч вівтаря прапороносці СУМ-у та Українського Християнського Робітничого Руху, а у бічних лавках зайняли місця члени танцювального гуртка «Беркут» в гуцульських строях і хор «Діброва» під орудою Марії Гарабач у стилевих народніх строях, чим звернули на себе увагу чужинців.
Перші ряди лавок зайняли представники релігійних, громадських, наукових і політичних установ та організацій і Крайова Пластова Старшина з представниками юнацтва в одностроях. З чужинецьких кіл були присутні високі урядовці крайового та федерального уряду. Неприсутні баварський міністер-президент, міністер внутрішніх справ та міністер освіти надіслали на руки Голови Патріярхального Товариства свої писемні привіти.
При вході до церкви був уставлений стенд від крайового товариства та бюра «Церква в Потребі» від о. Веренфріда Ван-Страатена із німецькомовними інформаційними матеріялами та летючками, які інформували наших гостей про історію, переслідування і теперішній стан нашої Церкви в катакомбах на Україні, про долю Йосифа Терелі із закликом писати про його звільнення на адресу совєтських амбасад у Бонні й Відні. Брошура, видана о. Веренфрідом в німецькій мові, ще за життя Блаженнішого Отця Патріярха Йосифа Кардинала Сліпого та матеріяли, які інформували про теперішній стан УКЦеркви в діяспорі й у вільному світі та коротку історію УКЦеркви в Німеччині.
Церква була по береги виповнена, а вона вміщує понад 1,500 осіб. Між учасниками на Богослуженні, крім українців і німців, були представники всіх поневолених більшовиками народів та багато туристів з цілого світу.
Була заплянована також процесія по пішоходній зоні від церкви св. Михаїла до статуї Пресвятої Богородиці на Марійській площі перед ратушею, з транспарантами, коругвами та прапорами, яка, на жаль, через дощову погоду не відбулася. Тому запрошений з Кенігштайну співробітник о. Веренфріда з фундації «Церква в Потребі», д-р Рудольф Ґруліх виголосив свою промову в скороченні в церкві, після закінчення відправ, замість обширно на Марійській площі.
Цитуючи факти із безбожницької і протирелігійної політики совєтського уряду, промовець звернув увагу на протилежні оцінки світовими пресовими органами політичних подій: з одної сторони безупинно плямляться обмеження прав негрів в Південній Африці, диктатуру в Чіле і навпаки майже промовчується визвольну боротьбу Анголи, Афганістану, контристів в Нікарагуа, не говорячи вже про релігійні переслідування в совєтському бльоці, зокрема зовсім промовчується про брутальне знищення УКЦеркви та 40-річне в історії нечуване брутальне переслідування її душпастирів і вірних. Промовець закликав присутніх німців до моральної і матеріяльної помочі переслідуваним Церквам за Залізною заслоною.
Після промови усі присутні в церкві однодушно відспівали молитву «Боже, Великий, Творче Всесильний…»
Подібні Богослуження для відзначення 40-річчя насильної ліквідації УКЦеркви Крайова Управа Патріярхального Товариства в порозумінні з місцевим Владикою Плятоном заплянувала також і в інших великих містах Західньої Німеччини.
Патріархальне Товариство в Німеччині
