Інтерв’ю із владикою Богданом Дзюрахом
Преосвященний Владико Богдане, Блаженніший Патріарх Любомир якось сказав, що Патріарша курія – це «єпархія без парохій», що це значить?
Не беруся інтерпретувати думку чи вислови Глави Церкви, скажу тільки, що Патріарша курія це структура, передбачена церковним законодавством, яку Патріарх повинен сформувати поряд з курією Єпархії, що її він очолює. Структура такого типу в історії нашої Церкви є чимось новим і її наявність, з одного боку, свідчить про динамічний розвиток УГКЦ, а з іншого боку, сама Патріарша курія є інструментом, покликаним стимулювати й підтримувати розвиток Церкви.
Владико, розкажіть будь ласка про будову Патріаршої курії, які головні її завдання?
Очолює Курію Глава Церкви – Патріарх. В адмініструванні цією структурою йому допомагає Керівник Адміністрації Патріаршої курії. До складу Курії належать такі підрозділи: Постійний Синод, Патріарший трибунал, Патріарший економат, Комісії, Відділи та Департаменти, що реалізують, в першу чергу, душпастирські завдання Церкви, а також Патріарша канцелярія, відповідальна за документообіг. Для забезпечення інформаційної складової діяльності Церкви в Курії створено Департамент інформації. Існують також інші Відділи, які забезпечують здійснення Церквою своєї місії на українському та міжнародному рівнях. Головне завдання Курії полягає у наданні допомоги Главі Церкви в управлінні нею та у здійсненні рішень, прийнятих Синодом єпископів. Таким чином, Курія це не в першу чергу адміністративний орган, але це – знаряддя, за допомогою якого Церква здійснює свою головну місію: проголошення Євангелія спасіння.
Владико, Ви сказали, що Патріаршій курії крім Комісій є також Відділи, у чому полягає різниця між ними?
Комісії утворюються за репрезентативним принципом (тобто з представників відповідних єпархіяльних структур), Відділи ж формуються зі спеціалістів у тій чи іншій специфічній ділянці церковного життя. У такому випадку Глава Церкви призначає працівників цих структур, а вони, у свою чергу, працюють для добра всієї Церкви.
Наскільки мені відомо, у складі Патріаршої курії діють патріарші та митрополичі Комісії. Чим вони відрізняються між собою, як співпрацюють? Чому кількість єпархіяльних і митрополичих комісій не співпадає, тобто чому вони не є такими що дублюються на цих рівнях?
Приналежність митрополичих комісій до Патріаршої Курії є тимчасовою. В міру того як розвиватимуться структури на внутрішньоукраїнському рівні, ці комісії становитимуть інтегральну частину митрополичих структур в Україні. Вже зараз комісії митрополичого рівня діють практично незалежно від патріярших структур. Основна різниця між митрополичими та патріяршими комісіями полягає в обсязі їхньої діяльності: у той час як митрополичі комісії діють виключно на терені України, патріарші комісії поширюють свій вплив на цілу Церкву. Як правило митрополичі, або міжєпархіяльні комісії, складаються з представників відповідних структур єпархіяльного рівня. Оскільки розвиток Церкви на місцях є неоднаковий – залежно від території та можливостей Єпархії чи Екзархату – кількість митрополичих і єпархіяльних комісій може поки що не співпадати. Головне слід розуміти: Комісії створюються не як самоціль, а як відповідь Церкви на конкретні душпастирські виклики. Тому чимось природнім є поступове збільшення числа комісії, хоч не у всіх церковних одиницях цей процес відбувається однаково швидко. Нині митрополичі комісії мають свого опікуна в особі архиєпископа Львівського Високопреосвященного владики Ігоря Возьняка.
Як орган церковного управління Патріарша курія виникла ще за Патріарха Йосифа. Наскільки з цього часу змінилися її завдання і в чому саме?
Українська Греко-Католицька Церква здобула свободу на матірних землях, і цей факт не міг не позначитися на стані й способі функціонування центральних церковних структур. У період від завершення Другої світової війни і до кінця 80-х років минулого століття, в силу обставин, головний наголос було зроблено на розбудові структур нашої Церкви на поселеннях: утворення нових Екзархатів, Єпархій, а згодом і Митрополій, і щойно після цього, у 90-х роках, центр тяжіння переміщається на рідні землі, в Україну. Нині серце Церкви б’ється саме в Україні, в стольному граді Києві і сюди скеровані думки й серця усіх її членів. І якщо духовним символом єднання українців греко-католиків у всьому світі є Патріарший Собор Воскресіння Христового, то адміністративним чинником, який сприяє укріпленню цієї єдності є, поза всяким сумнівом, Патріарша курія.
У Ватикані напевне слідкують за розвитком Патріаршої курії УГКЦ, яким є ставлення Римського Апостольського Престолу до цього процесу?
Апостольська Столиця справді з великим зацікавленням стежить за розвитком наших структур в Україні та поза її межами і бере в цьому про‑ цесі активну участь – відповідно до церковного законодавства. Під час перебування єпископів УГКЦ в Римі на початку 2008 року, з нагоди візиту ad limina, ми мали нагоду переконатися у відкритості папських інституцій до співпраці з нашою Церквою задля її розвитку на матірних землях і на поселеннях. Представник Римського Апостольського престолу в Україні – Папський Нунцій Архиєпископ Іван Юркович забезпечує живий зв’язок між нашою Церквою і Римом, натомість, регулярні візити чільних представників Римської курії в Україну сприяють тому, що Ватикан може глибше пізнати стан нашої Церкви, її специфічні потреби та виклики. Досвід показує, що ніщо так не сприяє кращому порозумінню й вирішенню різних, часом важких питань, як безпосередній контакт з церковною дійсністю в Україні. Тому ми намагаємося кожного року запрошувати представників Західної Церкви в Україну, зокрема на Всеукраїнську прощу до Зарваниці. Спільна молитва і братерські зустрічі зміцнюють зв’язки віри й любові між нашими Церквами. Вселенська Церква пов’язує з розвитком УГКЦ великі надії, про що виразно зазначив Святійший Отець Венедикт XVI-й в Листі до Блаженнішого Любомира з нагоди 60-ліття Львівського псевдособору: Папа вбачає подвійне покликання нашої Церкви: з одного боку це – зберігати у всій чистоті і повноті традицію східного християнства в лоні Католицької Церкви, а з іншого боку – бути мостом єднання поміж Церквами східної та західної традиції.
За своєю природою Патріарша курія УГКЦ більше є виразником Східної чи Західної Церкви?
Церква, як божественнолюдський організм, у тому, що стосується її видимої складової, потребує доброї організації та структури управління і це – незалежно від того, до якої традиції вона належить – східної чи західної. Подібно як людські спільноти, де б вони не знаходилися – на Заході чи на Сході, на Півночі чи Півдні, – потребують належної організації та проводу, так само й Церква в її людському елементі не може обійтися без керівного органу і координаційних структур. Ми є дітьми Східної Церкви, але досвід західного християнства багато в чому стає для нас придатним і корисним. До речі, Православні Церкви в Україні і поза її межами намагаються укріплювати свою організаційну структуру, багато в чому наслідуючи досвід Церкви Католицької.
Преосвященний Владико, розкажіть будь ласка про співпрацю Патріаршої курії з єпархіями та Екзархатами у діаспорі.
Українська Греко-Католицька Церква є унікальною з огляду на те, що вона має свої структури не лише на матірній території, але й по цілому світі: в західній Європі, у Північній та Південній Америці, а навіть – в Австралії. Одним зі суттєвих завдань Патріаршої курії є підтримувати живий зв’язок між різними частинами Церкви та сприяти зміцненню її єдності у глобальному вимірі. Особою, яка усіх нас єднає, є, звичайно, Патріарх – Глава і Отець нашої Церкви. Він є видимим символом і принципом єдності усіх вірних УГКЦ в Україні та на поселеннях. Підчас щорічних Сесій Патріяршого Синоду правлячі архиєреї з України та з поселень обмінюються досвідом служіння та виробляють спільну програму дій, яка пізніше реалізується на місцях. Іншим форумом, за посередництвом якого виражається життя Церкви, є Патріярші Собори, в яких беруть участь не лише єпископи та духовенство, але й монашество і миряни. Таким чином об’являється Церква Христова як єдине Тіло оживлюване єдиним Духом Святим. На всіх цих рівнях Патріярша Курія виконує важливу роль організатора або координатора спільних заходів. Особлива роль у підтримуванні живого зв’язку між Церквою в Україні та на поселеннях відведена Департаментові Інформації. Саме завдяки його діяльності ми вмить можемо довідатися, чим живе наша Церква в Аргентині, в Сполучених Штатах чи Австралії, а вірні і духовенство з-поза України можуть почерпнути найсвіжішу інформацію з церковного життя на матірній землі. Очевидно, комунікацію всередині Церкви потрібно покращувати. Дуже сподіваємося, що наші Єпархії та Екзархати з поселень будуть присилати більше інформації про церковне та суспільне життя української громади, щоб таким чином доносити також на рідну землю відгомін про життя світового українства. А це життя – знаємо це з досвіду пастирських відвідин Єпархій і Екзархатів за кордоном – є не менше цікавим та змістовним, як і на рідних землях! Іншим засобом укріплення зв’язку вірних з-поза України з рідною Церквою на матірних землях має стати Патріярший Паломницький Центр, заснований нещодавно при Патріяршій курії. Завданням цього Центру є організовувати прощі до святих місць України, а також пропонувати паломництва до визначних святинь світового християнства.
Яку участь бере Патріарша курія у підготовці Митрополичих та Патріарших Синодів?
Підготовка Синодів відбувається за посередництвом Секретаріату Верховного Архиєпископа/Патріярха, а також Секретаріату Синоду Єпископів. Упродовж року Секретаріат слідкує за виконанням синодальних рішень, збирає необхідну документацію, повідомляє Владик – членів Синоду – про стан втілення у життя постанов і рішень Синоду. Патріярша курія в цих випадках виконує допоміжну роль щодо Глави Церкви та Синоду Єпископів. Все ж, останні Сесії Синоду показали, наскільки важливою є ефективність синодальних засідань від добре приготовленої документації. Тому з нашого боку намагаємося виконувати покладені на нас завдання якомога краще, а одночасно не перестаємо вчитися на досвіді інших.
Який стосунок до Патріаршої курії мають такі організації, як «Карітас», Український Католицький Університет, Радіо «Воскресіння»? Згадані Вами інституції, хоч і є церковними, не належать безпосередньо до Патріаршої курії. У своїй діяльності вони керуються власними Статутами і в притаманний їм спосіб реалізують спільне для цілої Церкви покликан‑ ня: проповідування Євангелія усьому створінню чи то за посередництвом благодійництва чи через християнську науку або ж за посередництвом сучасних засобів комунікації. З боку Патріяршої Курії ми намагаємося налагоджувати і підтримувати з ними тісний зв’язок і співпрацю, а при потребі запрошуємо виступити на ширшому форумі – чи то представників Єпархії, чи то навіть цілого Синоду Єпископів, – з метою ознайомлення з їхньою діяльністю та вироблення спільних кроків там, де цього вимагають обставини та добро Божого люду.
Розмовляла Тетяна Шпайхер
