Монастир Різдва святого Івана Хрестителя Чину святого Василія Великого повернули його засновникам – отцям-василіянам. Це сталося після двох десятиліть наполегливих звернень віруючих з вимогами, аби Бережанський психоневрологічний будинок-інтернат забрали з обителі.
Цей монастир насильно закрила радянська влада наприкінці 1940-их. До 1979 року в келіях і храмі діяв геріатричний будинок, згодом – будинок-інтернат.
Акт передачі монастиря Церкві затвердила спеціальна комісія Тернопільської обласної ради 5 серпня 2014 року. Тепер в планах настоятеля обителі отця Степана Романика (ЧСВВ) відновити вигляд архітектурного комплексу станом на 1930 – 1940 рр. на основі архівних і фотодокументів. Оскільки частину монастиря і монастирську церкву василіянам повернули ще в 1993-ому, у Краснопущі впродовж років тривало їх відновлення. Відтоді обитель, де зберігають Краснопущанську чудотворну ікону Матері Божої, щороку збирає паломників, особливо на празник Різдва святого Івана Хрестителя. Пам’ятку внесли до паломницьких місць Патріаршого паломницького центру УГКЦ.
Монастир у Краснопущі заснували ченці Варлаам і Феодосій з благословення львівського єпископа Атанасія Желиборського від 20 грудня 1664 року. А вже 7 березня 1665-го чернечий осередок підтримав власник довколишніх маєтностей і майбутній польський король Ян Собеський.
З історією Краснопущанської обителі пов’язані імена Івана Франка, Богдана Лепкого, Андрія Чайковського, Осипа Назарука та численних подвижників-василіян, зокрема отців Йосафата Скотинського та Якима Сеньківського.
Після того, як у 1810 р. влада заборонила викладати у Львівському університеті філософію та богослов’я українською мовою, відповідне навчання організували саме в Краснопущі та проводили його до кінця 1814 року – до заборони робити це і в монастирі.
З XVIII ст. в монастирській церкві у Краснопущі стояв мистецький іконостас роботи жовківського майстра Василя Петрановича – один із найцінніших в Галичині. Проте майже весь цей шедевр був знищений під час пожежі в церкві 1899 року. У 1906-ому в монастирі звели новий храм, який розписав Сергій Дідушенко. В 1912 році львівський монастир святого Онуфрія придбав для Краснопущанського іконостас колишнього монастирського храму в селі Деревач, що неподалік Львова. Його в 1719 році зробив жовківський митець Гнат Стобенський.
До Другої світової війни в обителі щороку відбувалися велелюдні прощі, але все знищили червоні «визволителі».
Після років занедбання та руйнувань монастир, вже у незалежній Україні, взялися відроджувати місцеві віряни на чолі з першим настоятелем отцем Методієм Скралем (ЧСВВ) – знаним екзорцистом. До храму була повернута ікона, яку в роки радянського лихоліття переховувала місцева жителька Марія Лещук. Довоєнний іконостас також збережений, але він у парафіяльному храмі села Вербів Бережанського району. В наші дні триває реставрація, виявлені розписи початку ХХ ст. Про відвідини і паломництво до монастиря можна домовитися з настоятелем отцем Степаном Романиком за тел. 067 943-32-44.
Підготував В. М.
