… Шукати, де спочила мати,
Водив Мирона дід старий.
Але могили не впізнати,
Хоч цілий цвинтар перерий.
… Це ж Він, кому молилась ненька
За всіх — за мертвих і живих.
І тільки кобза вже старенька —
Немов з походів січових…
Іде кобзар, а трохи збоку,
Сльозу ховаючи в очах,
Іде Мирон повільним кроком
З хрестам на схилених плечах.
І не дивуються з них люди —
Всі почорнілі від журби:
По Україні всюди, всюди
Хрести, могили та гроби.
… В чаду пекельної геєни
Усе принишкло, все мовчить.
І не злічити убієнних,
Могил по селах не злічить …
… Та все ж старий втішає юних,
Бабуся правнука втіша:
«Якщо живі у кобзи струни,
То значить є жива душа.
Уривки з поеми Миколи Руденка «ХРЕСТ»
Поділитися:
