В третю річницю відходу Патріярха Йосифа у Господню вічність заупокійну Службу Божу і Панахиду відправив у неділю, 13 вересня 1987 p., о. мітр. Василь Макух. До торжественности відправ у великій мірі причинився спів хору під диригуванням Івана Бігуна. Пополудні того ж дня відбулися святочні сходини у церковній залі. Мистецьке оформлення сцени із портретом св.п. Патріярха Йосифа виконав інж. Іван Микитин.
Святочні сходини відкрив голова Патріярхального т-ва мґр Микола Нагірняк. Вступне слово виголосила Дарія Кузик, яка насвітлила діяльність і невтомну працю Патріярха Йосифа для Української Церкви і народу, його великі заслуги, досягнення й терпіння як у московських концентраках, так і на волі.
Пригадувала також про обов’язок продовжувати працю і обороняти права нашої Церкви згідно із «Завіщанням» Патріярха Йосифа. При тому згадала коротко про відкриття на Союзівці першого в Америці пам’ятника нашому Патріярхові. Відкриття пам’ятника довершив єп. В. Лостен, який на закінчення сказав: «А тепер співайте Молитву за Патріярха».
Головною точкою програми було висвітлення прозірок із життя Патріярха Йосифа, які з немалим трудом придбала д-р Дарія Миндюк. Пояснення й коментарі до кожної прозірки читала д-р Дарія Миндюк, а при апараті допомагав інж. Орест Сеник. Перед очима глядачів пересувались події із ранньої діяльности Блаженнішого на рідних землях, а також деякі, пов’язані з його мученицьким шляхом. Далі слідували зустрічі з папами: Іваном XXIII і Павлом VІ вже на волі. Опісля присутні мали нагоду знову пережити тріюмфальні канонічні подорожі Патріярха Йосифа, які в останній декаді стали надхненням для Папи Івана-Павла II, що також залюбки відбуває канонічні подорожі до своїх вірних на різних континентах.
Перша подорож. Патріярха Йосифа відбулась в 1968 р. і тривала вона майже чотири місяці. В тому часі Блаженніший відвідав вірних УКЦеркви в Канаді, США та в країнах Південної Америки. Нелегко було Йому подорожувати у віці 76 років. Але потрібно було рятувати загрожене почуття єдности всіх віток нашої Церкви між собою, а також скріпити єдність із Церквою-Страдницею в Україні. Та єдність була поважно загрожена постійним промощуванням політики злиття з римо-католицькою більшістю по різних країнах.
Патріярх Йосиф відбув ще канонічні відвідини США і Канади в 1973 і 1976 р. (в тому часі йому було вже 84 роки). А в міжчасі відвідував ще європейські країни та Австралію.
Багато прозірок було присвячено патріяршим надбанням, себто створенню українського центру в Римі та многогранній діяльності Блаженнішого у тому Вічному Місті, де так багато прийшлось йому пережити.
Висвітлення прозірок закінчується многолюдним похороном св.п. Патріярха Йосифа при участі багатьох духовних і світських достойників, прощанням Папи Івана-Павла II, похоронними відправами та зложенням домовини у крипті після трикратного обходу собору Святої Софії.
Патріярх Йосиф був людиною великих особистих чеснот і символом мучеництва Української Церкви і народу. Навіть численні визначні чужинці країн, що їх відвідував Патріярх Йосиф, уважали його майбутнім святим. Святим уважає його також о. Веренфрід Ван-Страатен, який у своїй проповіді називає його мучеником, що вже давно перебуває у Бога. Благаймо, отже, Патріярха Йосифа словами молитви Ван-Страатена: «Захищай свій бідний нарід, обдаруй наших священиків святістю і силою, розбуди у наших єпископів готовість берегти й обороняти Твою спадщину, дай дипломатам надприродньої розсудливости й не допусти до того, щоб вони далі продавали правду і справедливість за облудний зиск; та просвіти Твого слов’янського папу із Польщі, щоб він знайшов шлях, що нас врешті допровадить до миру, справедливости і свободи».
Д. К.
