Українська спільнота Норт Порту, Флоріда, відзначила першу річницю емер і и відомого співака-соліста Василя Мельничина, який раптово помер 14 липня 1992 р. на Флоріді.
Місцеве Патріярхальне Товариство, якого членом-основником і членом-активістом був св.п. покійний, підготовляло святочну зустріч членства і громадськосте з належною програмою, але на прохання вдови покійного п. Оксани програму відзначення обмежено до участи в Заупокійній Службі Божій і Панахиді, яку відправив у новозбудованому Соборі Входу в Храм Пресвятої Богородиці о. мітрат д-р Іван Тилявський. І так у глибокому молитовному єднанні в Заупокійних Святих Літургіях, які одночасно відправлялися в Кергонксоні, Коговсі, Пармі, Львові і рідному Угорську в Україні, українська спільнота Норт-Порту і околиці, спільнота католиків і православна відмітила першу річницю смерте дорогого і незабутнього члена цієї спільноти Мельничина.
Передчасний і несподіваний відхід бл.п. маестра Мельничина з цього світу очевидно найбільше болючий для найближчої родини. Для решти громади це втрата незаступима. Покійний був епіцентром всіх наших святочних святкувань і концертів, організатором музичної частини тих імпрез і в більшості випадків також виконавцем. Провидіння нагородило його беззастережним музичним талантом і «винятково високим тенором прекрасної якости», як про це згадував «Вінер Цайгунг», але щойно після наполегливої праці над собою і студій у важких умовах в Мюнхені, Чікаго і Римі він одержав передові тенорові партії у таких операх, як «Ріголетто», «Тоска», «Кавалерія Рустікана», «Іравіята», «Фледермавс», «Паяччі» й інших, а музичний критик римського «Іль Темно» назвав його «одним із найкращих ліричних тенорів наших днів».
Найбільше часу і зусилля віддав св.п. Василь Мельничин українській спільноті в Европі, Америці і Канаді. В есеї про покійного «Недоспівана пісня» п. Оксана Мостович так і написала: «Де і коли б він не виступав – твори українських композиторів видніли на програмах, що їх з таким відчуттям і любов’ю виконував покійний. Чужинці, які про Україну ніколи не чули, ставали нашими приятелями». Додамо ще: гак було в Нью-Йорку, Чікаго, Дітройті, Торонто, а в останньому часі на Флориді. Нам не забути його останнього великого концерту у Венис Флоріда на фонд дітей Чорнобиля.
Про Покійного можна сказати словами Володимира Сосюри:
Народу рідному навіки віддав
Він серце золоте
Зенон Салій
