Невблаганна смерть знову з наших патріярхальних рядів вирвала відданого члена Патріярхального руху та працьовитого, безкорисного кольпортера журнала «Патріярхат» бл. п. Луку Максима. Покійний Лука Максим перенісся у Божі засвіти 27 грудня 1994 р. на 76 році багатотрудивого життя. Відхід покійного болюче відчують у загальному українська громада Гамільтону, а зокрема парафія Св. Духа. Патріярхальне Товариство і журнал «Патріярхат», а найбільше його дружина Пелагія з сином Орестом і дочкою Любою та внуками.
Покійний був глибоко віруючою людиною і примірним членом парафії Св. Духа. Був активним у парафіяльному житті, будучи членом Парафіяльної Ради, у якій виконував обов’язки книговода. Він вписував усі пожертви на церкву. Як активний член Патріярхального Товариства був у його проводі і довгі роки аж до захворіння займався кольпортажею журнала «Патріярхат». Покійний Лука був членом Української Дивізії «Галичина».
Лука Максим з своїми широкими релігійними і громадсько-політичними зацікавленнями належав до місцевого проводу Комітету українців Канади і Братства українців-католиків у Гамільтоні, де не раз закликав до спільної співпраці гамільтонську громаду. Покійний мріяв відвідати Україну, побачити свої родинні сторони та зустрінутись з своєю багаточисленною родиною, але невблаганна смерть не дала йому здійснити цього бажання.
Після похоронів у церковній залі відбулись поминки, під час яких голова Патріярхального Товариства Павло Копачівський попрощав покійного в імені Патріярхального Товариства, місцевого Братства українців-католиків, парафіяльної ради і мирян церкви Св. Духа. У церкві під час заупокійної Служби Божої теплими словами попрощав покійного Луку парох церкви Св. Духа о. мітрат Роман Ганкевич. Також покійного попрощали від зорганізованої гамільтонської громади. На закінчення поминок зять покійного Володимир Петлюра в імені цілої родини подякував о. парохові Р. Ганкевичу за відправлені похоронні обряди, промовцям за виголошені слова співчуття та всім, що прийшли віддати покійному Луці останню прислугу та занесли свої щирі молитви за спокій душі покійного.
Покійний залишив у смутку дружину Пелагію, дочку Любу і сина Ореста і п’ять внуків. Хай ця скромна згадка про бл. п. Луку Максима буде йому заплатою за його віддану з посвятою працю для нашої Церкви й України. Хай вічна пам’ять про примірного мужа, батька, дідуся та прикладного члена Церкви й української громади залишиться для нас на завжди. Хай гостинна канадська земля буде йому легкою.
Вічна йому пам’ять!
Павло Копачівський
