Точніше — що та як про це пише українська газета «Наше слово», що виходить у Варшаві.
Крім всяких імпрез, пов’язаних з тою подією, відбутих у Польщі, знаходимо ще дуже цікаві дописи про святкування в світі. Згадати б лише наукову конференцію у Гарварді, святкування у Москві, Києві, Почаєві та у Львові, торжества у Римі, святкування у Швеції, концерт у Празі, святкування на Галицькій Землі.
Ще 3-4 березня 1988 у Кракові переведено заходами Комісії Слов’янознавства, Історичної Комісії та Комісії мовознавства ПАН ювілейну наукову сесію, присвячену християнізації Руси та наслідкам в культурі народів. Виступали професори: Ф. Славскі, А. Вінценц, М. Лесів, Л. Мошинскі, А. Сєрчик, Р. Лужни, М. Юрковскі, Л. Беднарчук, М. Карплюк, Ч. Бартулі, В. Гриневич, а також відомі дослідники С. Козак, З. Нєдзєля, А. Ружицька-Бризек, В. Мокрий, Я. Прокоп, В. Назарук, Т. Ольшанскі, Г. Котарскі, Т. Хшановскі, Я. Мокляк. Виголошено 50 доповідей та продискутовано їх. Порушено всі можливі аспекти, намічені програмою, не оминаючи т.зв. «білих плям». Репортер робить такий висновок: «Величезний дослідницький та популяризаторський потенціял сесії 1000-ліття гідний міста багатовікових наукових традицій… З почином краківських учених гарно пов’язалися дві інші мистецького характеру події. Перша — це виставка відомого мистця Тирси Венгриновича в Домініканському манастирі, присвячена 1000-літтю, а названа «Українські церкви в графіці Т. Венгриновича». А друга — це виступ хору «Журавлі», що був запрошений хором Ягайлонського Університету Краківської Філармонії, 6.3.1988 р. …».
Про згадану сесію були численні згадки в польських газетах. В «Тигодніку польськім» ч. 30 Марія Гедз пише, між іншим: «… В ці дні в Кракові зустрілися численні поляки, українці, білоруси — представники різних віроісповідань, що говорили про історію українського, білоруського, литовського та польського народів, часто не поминаючи т.зв. питань «табу»,— тому ця сесія набрала характеру великого культурного та екуменічного значення»
Отже, перша наукова сесія, присвячена тисячоліттю, відбулася в Люблині в днях 6-9 березня 1988 p., скликана Екуменічним Інститутом Католицького Університету в Люблині. Виступали з доповідями: проф. Оболенський — Оксфорд, проф. Поппе — Варшава, проф. Х. Подскальський — Франкфурт, проф. Кумора — Люблин, д-р В. Мокрий — Краків, проф. Сєліцький — Вроцлав, єп. Анатолій — Москва, монах Інокентій — Москва, д-р С. Козак — Варшава, проф. Спідлик — Рим, д-р Раух — Реґенсбург, проф. Маєндорф — Нью-Йорк, проф. Фріневич — Люблин, а на закінчення промовляли ще Примас Йозеф Ґлемп, єп. Анатолій і мітр. Мартиняк. Були теж богослуження в католицькому та православному обрядах.
26 березня 1988 р. у Кракові відсвятковано спільно роковини Шевченка та 1000-ліття, організовані місцевим УСКТ. Але в дописі про цей концерт Лідніцької «Полонини» та «Кошалінського Молодечого Ансамблю» знаходимо згадку, що цей останній хор прибув до Кракова на запрошення Краківського Клюбу Католицької Інтелігенції, щоб звеличати святкування 1000-ліття. Але про саму цю імпрезу згадано лише коротко, що, мовляв, концерт релігійної музики відбувся в Маріяцькому Костелі, а пояснення давав д-р В. Мокрий. Крім композиції Бортнянського, Веделя, Березовського проспівано ще кілька народніх композицій хором молоді з Кошаліна під диригуванням Я. Полянського.
8 травня 1998 р. у Варшаві заходами УСКТ влаштовано науково-популярну сесію, присвячену 1000-літтю. Виступали з доповідями М. Лесів — Люблин, С. Козак — Варшава, С. Заброварний — Щецін (тобто самі українці).
26 березня 1988 р. у Черемші на Люблинщині відбулася доповідь молодого історика з Люблина Івана Добущака, який широко розвинув тему про культурні та державницькі наслідки хрещення Київської Руси. До тих наслідків він зачислив теж уведення Володимиром власних монет, як одного з елементів тогочасної державної сили. Підкреслено теж, що уведення саме східнього християнства було корисним, бо воно не нищило давньої культури, а гармонійно пов’язувало її з християнством.
13-14 травня 1988 р. у Ґданську заходами УСКТ та при допомозі Ґданського Університету відбуто наукову сесію, присвячену 1000-літтю, пов’язану із виставкою фотокартин — «Пам’ятки церковного мистецтва в Польщі». З доповідями виступали: проф. Мошинські — Ґданськ, проф. Лесів — Люблин, д-р Збєрські — Ґданськ, д-р В. Мокрий — Краків, д-р Стеґнер — Ґданськ, Ольшанські — Варшава, Крутель — Ґданськ, Какареко — Ґданськ, Войтович — Краків, Мокляк — Краків, Скурка — Варшава, Молох — Познань. Велике заінтересування й широка дискусія свідчили, що почин ґданьщан не залишиться без відгомону в решті країни,— пише репортер. З голосів польської преси довідуємось, що в тому ж самому часі у Ґданську виступав хор «Журавлі», що співав переважно старовинні релігійні мелодії, а інший рецензент про виступ Молодечого Хору з Кошаліна у Кракові в рамках тисячолітнього ювілею пише: «Виступ цей був немов знаком нового спостерігання справ і інших віровизнань, виявом творчого будування міжлюдських взаємовідносин на основі християнських принципів…».
15 червня 1988 р. в Кошаліні відбулася науково-популярна сесія, присвячена ювілею 1000-ліття. На вступі організатор д-р Я. Грицков’ян згадав, що з нагоди 1000-ліття на Кошалінщині помітне велике зрушення.
Ще в лютому проведено в Кошаліні «Тиждень Християнської Культури». З тої ж причини засновано молодіжний хор «Акафист». З тої ж самої причини концертували на Кошалінщині «Журавлі», присвячуючи свій виступ великому тисячоліттю. А теж по поодиноких відділах УСКТ відбуваються доповіді на ту саму тему.
Науково-популярну сесію вів проф. Лесів, а доповідали: д-р Я. Грицков’ян — Кошалін, мґр Печинський, проф. Лесів, мґр Полянський.
Доповідачі підкреслювали широке зацікавлення у світі тією подією, доказом чого були наукові конференції у Гарварді, Равенні, Римі, Мюнхені та наукові сесії у Люблині, Кракові та Ґданську.
20.8Л988 р. відмічено тисячоліття у Біловежській Пущі. З нагоди десятиліття створення Підляшського Скансену заходами Білостоцького Відділу УСКТ відбуто у Беловежі наукову сесію, присвячену Ювілеєві 1000-ліття. Прочитано там 6 доповідей. Дві по-українському, дві по-польському, а дві по-російскому. Сесію відкрив завідувач Скансеном, доц. Варшавського Університету, А. Одзієвич. Доповідали: А. Міранович — білорус, по-російському про виникнення Церкви в київській Русі та її розвиток. Також про творення все нових єпархій. Зразу їх було 5, а вже у XIII столітті було 15. Чергову доповідь про «старовірів» виголосила д-р Зоя Яросевич, мґр А. Кашлей говорив про «Кириличні рукописи в Національній Бібліотеці Варшави». Він, між іншим, згадав, що там є багато невивчених рукописів з греко-католицької курії в Перемишлі. Вони теж не є відповідно законсервовані. Знову ж про пов’язання церкви із щоденним життям Підляшшя говорив д-р М. Рощенко з Любліна. А Б. Мартинович прочитав доповідь «Розвиток церковної дерев’яної архітектури в Київській Русі». Та про пізніші східні впливи, що дуже помітні саме на Підляшші у будові церков. Сесія у Біловежі була не лише успішна, але й конечна, бо викликане зацікавлення як з боку старших, так і середньошкільників наочно вказує на потребу поширити того роду працю.
Нарешті про святкування на Ясній Горі у Ченстохові 10 і 11 вересня 1988 р. знаходимо на сторінках «Нашого слова» ширший репортаж «НК». Свято це мало характер більше релігійний з музичним забарвленням. Воно притягнуло маси людей, як українців, так і чужинців. В тому багато заморських прочан. Про цю небуденну подію широко писала польська преса, радіо та телевізія інформували весь час. А у вечірніх вістях поміщено розмову з ген. вікарієм для українців у Польщі, о. Й. Романиком, в якій він заявив, що це величаве свято завдячуємо «сприятливому кліматові у взаємовідносинах римо- і греко-католицьких обрядів…». Дальше репортер «Нашого слова» вірно передав перебіг святкувань, підкреслюючи його питомий східній характер, а також підкреслив, що у тих святкуваннях брали участь теж представники влади в особах А. Маркера — директора для Справ віроісповідань при Раді Міністрів і директора ченстоховського відділу для Справ віроісповідань, С. Залевського. Підкреслює слова о. Абрамека, протоігумена манастиря на Ясній Горі, де він сказав: «Ясногірська Пані, що прибула сюди 600 років тому з руської землі, 600 років очікувала на зустріч із своїми дітьми…». А з промови Примаса Ґлемпа згадує, що він говорив в екуменічному дусі, про єдність Церков, де всі народи становлять одну людську сім’ю.
* * *
Читаючи «Наше слово», а зокрема оці згадки про торжества чи відзначення 1000-літнього ювілею Київської Руси, у відміну від московського стилю говориться не про православну руську Церкву та її ювілей, а про Церкву Київської Руси, якої безпосереднім нащадком є Українська Католицька Церква (бо про Українську Православну їм незручно згадувати. Бо на Сході царствує Російська Православна Церква, а в Польщі Автокефальний Православний Польський Костьол). Помітне теж, що багато польських науковців бере активну участь у тих ювілейних відзначеннях та займають відносно об’єктивну позицію у відміну від позицій московських вчених.
Останньою дійшла до нас вістка, що організаційний Комітет Торжеств з нагоди 1000-ліття охрещення Руси-України в Перемишлі відбув свою наукову сесію 21-23.10.1988 р. Про її перебіг ще нічого не знаємо. Маємо лише програмку святкувань, з якої подаємо імена доповідувачів: д-р С. Стемпєнь — Перемишль, д-р М. Сівіцкі — Варшава, д-р В. Мокрий — Краків, д-р Я. Ярцо — Підкова Лісна, мґр А. Ходкевіч — Варшава, д-р Ф. Роща — Варшава, мґр А. Коперські — Перемишль, мгр А. Фенчак, д-р З. Будзінські — Перемишль, мгр Е. Півовар — Перемишль, мгр М. Яблонські — Перемишль, мґр Я. Мокляк — Ганчова, о. д-р Т. Майкович — Перемишль, мґр Я. Мусял — Перемишль, проф. М. Лесів — Люблін, доц. С. Бартмінські — Люблін, проф. І. Красовський — Львів, доц. С. Заброварний — Щецін.
Сесія була доповнена богослуженням в костелах латинського обряду та ювілейним богослуженням в латинській катедрі в греко-католицькому обряді. Крім того, у перервах будуть виступи українських солістів О. Левчишин, Я. Юрчака та Б. Сютрика, капелі бандуристів, концерту церковної музики у виконанні Камерного Хору при церкві оо. василіян у Варшаві.
Як бачимо, наші брати, що опинились у Польщі, всупереч дуже тяжким переживанням, розгортають жваву й плодотворчу працю, дякуючи саме тій новій атмосфері, яка запанувала в Польщі на церковній ниві.
