Про найстаршу на українських землях християнську єпархію в Перемишлі
Люди, які цікавляться нашим церковним життям, знають, що ще довго до приняття християнства нашим київським князем Володимиром, на наших західніх землях було вже закріплене зорганізоване християнство з окремим єпископом в Перемишлі.
Польська газета «За і проти» з 16.9.84 з Варшави містить цікаве інтерв’ю з новопоставленим православним єпископом для перемишельсько-сандецької єпархії, Адамом Дубцем. Ось що стверджує єп. Адам.
«Перемишельське єпископство тісно пов’язане з цілим підкарпаттям, яке становить частину сучасної Польщі та було осідком східньої Церкви у сиву давнину. Від року 875 воно входило у склад великоморавської держави, а під церковним оглядом у склад архиепархії Методія із Салонік. У документі про створення латинської празької єпархії знаходимо згадку, що у 973 році границі архиепархії Методія сягали по Буг і Стир на сході, а по Краків і ріку Ваг на заході. Отже, перемишельське єпископство є не лише найстарше на українських землях, але приналежні до нього землі є найдавніше схристиянізовані суцільно землі… Також найдавніші розкопи на Замковій горі потверджують повище сказане. Там відкопано між іншим ротундову святиню з 9 століття з обширним палятіюмом, що було в той час палатою єпископа.
Треба теж звернути увагу на факт, що принайменше одна третина церков східнього обряду в перемишельській єпархії була присвячена свв. Димитрію Мученику, який був покровителем Салонік, звідки походили апостоли слов’ян св. Кирило і Методій. Варто теж згадати, що ще у 15 столітті в міському суді міста Сянік складано присягу: «на Всемогучого Бога і св. Димитрія» (Іта ме Деус ет санктус Дмітр).
Стільки цікавих деталів до історії найстаршого єпископства на українських землях подає єп. А.Дубець. Знову ж Ст. Заброварний у своїй розвідці на тему «Перемишельське князівство» пише:
«Князь Володар помер в Перемишлі 1124 року і був похований у катедральній церкві на Замковій горі, присвяченій св. Іванові, яку він сам збудував раніше. З цієї церкви збереглися мозаїкова кам’яна підлога, керамічні полив’яні плитки та деякі деталі прикрас… Був це храм стилем подібний до храмів Київської Руси 12 століття… Внутрішні стіни були розмальовані фресками, яких деталі відкрито у підвалинах латинського собору, який збудовано із матеріялу розібраного собору св. Івана у 1412 році. Там же відкрито теж уламки надмогильної плити, на якій зображено чоловічу постать у князівському шоломі. Дослідники вважають, що плита ця саме з гробниці князя Володаря…
Княжий двір з церквою, цвинтарем та княжою палатою був обведений валом, основаним на дерев’яній конструкції, теж типовій для давньоруських городищ. На північний схід від дитинця простягалася друга частина міста — ремісничий посад, обведений теж оборонним валом. Біля церкви св. Івана відкрито залишки ротонди з абсидою. Це щось в роді князівської каплиці або єпископської церкви. Була вона на 5,60 х 3,90 м. побудована ще у 9 або на початку 10 віку. Тепер же на ремісничому посаді знайдено залишки подібної у вигляді ротунди з абсидою, але більшої від замкової — 12,80 х 7,60 м. По другому боці Сяну відкрито ще одне ремісниче поселення з того ж часу. А здовж Сяну на урожайних землях існували вже тоді окремі селища, як Красічин, Бушковички чи Кальників. Дещо пізніше виникли поселення, пов’язані з поселенням найманих воїнів, як Торки, Берендьовичі (від кочового племени торків чи бериндів). Цікаво згадати, що в ті часи Перемишль був не лише столицею князівства і осідком єпископства, але й відомим торговим центром. Вже в часах Володаря згадується про торговельні склади та про щорічні ярмарки…
Висока матеріяльна культура Перемишля та осідок єпископства у великій мірі сприяли розвиткові культури. Тут по манастирях переписувано церковні книги. Існували іконописні майстерні, як наприклад, у Риботичах. Писалися хроніки, які однак не збереглись, осталась лише згадка про них у хроніці Длугоша.
Відомо також із згадок у хроніках, що княжий город Перемишль славився своїм музичним мистецтвом. Бо хоча музика, співи та танці були немило бачені в той час церквою, то саме з Перемишля вийшов славнозвісний поет і співак Митуса…
Варто теж згадати, що Перемишль, як княжий город та столиця окремого князівства, був сильно укріплений. Не лише сам город, але й на границях цілого князівства, зокрема від заходу та півночі був цілий пояс укріплених оборонних городків. Назвати лише Сянік, Ряшів, Переворськ, Ярослав та Любачів. Найдавніша згадка про Сянік є від 1150 p., про Ярослав — 1152 p., а про Переворськ — 1281 р. Зате дуже цікава згадка про Ряшів з 1354 року, в якому то році король Казимир Третій дарує це місто лицареві Янові Пакославу грамотою, в якій кажеться: «Надається Ряшів і всю волость ряшівську, положену в землі руській». Ще одну цікаву згадку подає Заброварний.
В перемишельському патерику є згадка про те, що коли велися війни між князями Ростиславичами, то тоді «київський князь наказав не пропускати людей з Галича ані з Перемишля — у наслідок того не було зовсім соли в землі Руській… Це теж вказує на торговельні зв’язки та матеріяльну силу Перемишля.
Ось друга згадка, яка вказує, яким багатим було перемишельське князівство: «Коли король Болеслав Кривоустий не міг впоратись з князем Володарем з Перемишля на полі постійних зударів за пограничні землі — то він доручив Петрові Волостовичеві підступно зловити Володаря і доставити до Кракова, що й сталося 1122 року. За викуп князя Володаря з неволі брат князь Василько заплатив королеві Болеславові 20,000 срібних гривень. На ті часи це була дуже висока ціна, яку перемишельська земля зуміла на час сплатити за свого князя.
