Аргентина – 7 листопада в катедральному соборі Буенос-Айреса відбулося прощання з першим єпископом УГКЦ в Аргентині Андрієм Сапеляком, який відійшов у вічність. На ньому були присутні владика Даниїл Козлінський, очільник єпархії Покрови Пресвятої Богородиці, духовенство, монашество та вірні. Архиєрейську Божественну літургію очолив владика Даниїл у співслужінні з єпархіальними священиками. Під час проповіді єпископ згадав життя владики Андрія, а також наголосив на його важливій ролі в розбудові Української Греко-Католицької Церкви на аргентинських теренах, його відданості, жертовності, невтомній праці та служінні Церкві і cвоєму народові. Владика Андрій відійшов до Господа 6 листопада на 98-ому році життя. На гадаємо, що у 80-річному віці він поїхав з пасторальною місією у місто Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, де працював до 2014-го. Владика Андрій Сапеляк відомий і як діяч Вселенської Церкви: був останнім з живих українських єпископів, які брали участь у Другому Вселенському Ватиканському Соборі (1962 – 1966 рр. ). Опісля отці відслужили панахиду за упокій новопреставленого архиєрея Андрія.
Франція – Листопадове вшанування пам’яті жертв Голодомору в соборі Паризької Богоматері – традиція для української громади Франції. 19 листопада відслужили літургію за упокій жертв Голодомору в Україні у катедрі Нотр-Дам, яку очолив владика Богдан Дзюрах, секретар Синоду єпископів УГКЦ, у співслужінні з владикою Борисом Ґудзяком, очільником єпархії святого Володимира Великого в Парижі. Участь у богослужінні взяли: президент СКУ Євген Чолій, посол України у Франції, єпископ-помічник Паризької архидієцезії РКЦ у Франції, представники Маронітської Католицької Церкви, Православних Церков, українських громадських організацій Франції, численні вірні, які вщерть заповнили головний католицький храм країни. Зокрема, владика Борис у соборі Паризької Богоматері на вшануванні пам’яті жертв Голодомору, Майдану та війни звернувся до присутніх такими словами: «Уже чотирнадцять років у цей період ми молимося за жертв жахливого зла – штучного голоду, організованого радянським урядом на українських землях у 1932 –1933 роках. І хоча пам’ять від чотирьох до десяти мільйонів селян, фізично знищених через повільні тортури голоду, десятиліттями замовчувалася в Радянському Союзі, сьогодні правда про них відкривається українцям і французам, як і правда про інші геноциди ХХ століття – вірменський, єврейський, камбоджійський, руандійський… Цього року ми особливо згадуємо Ємен, де від воєнних дій та гострої гуманітарної кризи потерпають мільйони людей, серед яких багато дітей».
Італія – 24 листопада в приміщенні Генерального консульства України в Мілані організували заходи із вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років. У 2017-ому минуло 85 років від початку цієї трагічної події в історії українського народу. Заходи відбулися з ініціативи Української Греко-Католицької Церкви в Італії та Генерального консульства України в Мілані, аби привернути увагу італійської громадськості до офіційного визнання з боку італійського парламенту Голодомору як геноциду українського народу. Участь у заході, зокрема, взяли Євген Перелигін, посол України в Італії, та Роман Гор’янов, генеральний консул України в Мілані. На початку була представлена виставка видатного італійського скульптора, автора пам’ятника жертвам Голодомору, встановленого у місті Кальярі, Армандіно Лекка «Забутий біль – Голодомор» (близько тридцяти малюнків і кам’яних скульптур про страждання та людську гідність). Митець створив ці експонати під час роботи над пам’ятником жертвам українського Голодомору, який торік відкрили на острові Сардинія. Після цього була проведена наукова конференція, в якій взяли участь італійські дослідники Голодомору – науковець, почесний професор Києво-Могилянської академії Джованна Брогі та історик, продюсер документального фільму «Голодомор. Забута пам’ять» Франческа Ломастро. Учасників заходу вразила доповідь доктора богослов’я Августина Баб’яка, який розповів про те, як у 1932 і 1933 роках Митрополит Андрей Шептицький відважно засуджував сталінську кампанію, відому як Голодомор.
Угорщина – Поминальні заходи української громади розпочалися в середу, 22 листопада, із покладання вінків до пам’ятників Голодомору в Будапешті та в Чоморі. Перший із них постав у центрі угорської столиці – на площі Шандора Петефі. У заході взяли участь представники Українського посольства і українських самоврядувань в Угорщині, лідери українських організацій в Угорщині та українська громада. Цього ж вечора в центральній базиліці Угорщини – Святого Іштвана (Степана) відбулася поминальна угорсько-українська меса, у якій взяв участь отець Дам’ян Габорій. Український священик наголосив у своїй проповіді, що потрібно постійно в молитві пам’ятати про невинно убієнних під час штучного голоду. Молитовна частина завершилася панахидою. Після поминальних молитов у базиліці відбувся концерт-реквієм за участі відомого українського квартету «ЛеонВочі» в супроводі оркестру «Рококо» зі Львова. А наступного дня в місті Сегед організували поминальний вечір за участі української та угорської громад. Головною частиною заходу також став концерт-реквієм гурту «ЛеонВочі». Подібні поминальні вечори впродовж тижня проводили в інших містах країни. Завершення жалобних днів відбулося в неділю, 26 листопада, в українській греко-католицькій парафії Покрови Богородиці в Будапешті. У Божественній літургії взяли участь: отець Дам’ян Габорій, отець Віталій Федун, віце-канцлер ІваноФранківської митрополії УГКЦ, та отець Олег Бісик, суддя церковного трибуналу Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
США – «У Різдві в таємничий і незбагненний спосіб з’єднується початок Його місії і наш передсмак Неба» – Пастирське послання єпископів УГКЦ у США. З’єднуються початок і кінець. Одночасно маємо заклик до того, щоб іти в дорогу за Ним, і спроможність наперед осягнути передсмак радості завершеної мандрівки. Про це мовиться в Пастирському посланні єпископів Української Греко-Католицької Церкви в Сполучених Штатах Америки до духовенства та вірних. «Тож Різдво – це не тільки радість сімейного свята, не тільки відсяй небесного світла, але й заклик, спрямований до кожного з нас, заклик відправитись в путь», – вважають єпископи. Як зазначається в посланні, на суто людському рівні Різдво проявляє нам суть усіх наших глибинних устремлінь: бути в спільності, спільності однієї великої Родини за святковим столом нашого Небесного Отця. Проте ми якось забуваємо або не хочемо, можливо, про це пам’ятати, що для того, аби осягнути цю мету, до якої прагне все наше внутрішнє єство, потрібно перейти дорогу. Бо ми як людство все ще перебуваємо в «долині сліз», а як каже наше богослужіння, туземне життя – це «тінь і сон». Іти цією дорогою осягнення нашого призначення – це йти за Ісусом Христом.
Казахстан – У листопаді викладачі Українського католицького університету читали курси в рамках сертифікатної програми з богослов’я для священиків УГКЦ в Караганді. Отець Василь Рудейко, завідувач кафедри літургійних наук, прочитав курс «Впровадження в літургійну катехизу», а отець Юрій Щурко, який очолює в УКУ кафедру біблійних наук, – «Актуальні питання біблійного богослов’я». Сертифікатну програму розпочала кафедра богослов’я УКУ в 2014 році з ініціативи отця Василя Говери, Апостольського делегата для греко-католиків у Казахстані та Середній Азії, щоб допомогти душпастирям знаходити відповіді на різноманітні виклики, з якими вони зустрічаються в своєму духовному та пастирському служінні.
Італія – 13 листопада в Римі відбулася міжнародна наукова конференція з канонічного права під назвою «Quaestiones Quaedam: два роки з набуття чинності Motu Proprio Mitis & Misericors Iesus». Організатором конференції виступив Папський Східний інститут. Серед доповідачів були: владика Дімітріос Салакас, екзарх-емерит Грецької Греко-Католицької Церкви, владика Ганна Алван, куріальний єпископ Маронітського Патріархату Антіохії (Ліван), отець-доктор Хосе Хірамель, голова Трибуналу Верховного архиєпископа СироМалабарської Церкви, отець-доктор Лешик Адамович, судовий вікарій Люблінської архидієцезії Римо-Католицької Церкви (Польща). Від УГКЦ з доповіддю на тему «Трибунали Української Греко-Католицької Церкви після реформи подружніх процесів 2015 року: практичні аспекти і виклики на майбутнє» виступив отець-доктор Віталій Токар, суддя Трибуналу Верховного архиєпископа УГКЦ. У своїй доповіді він представив систему і структуру судочинства УГКЦ до і після реформи, проаналізував зміни, які відбулися в УГКЦ після набуття чинності Motu Proprio Mitis & Misericors Iesus, і окреслив практичні труднощі та виклики, які стоять перед церковними трибуналами. Окрім них, у конференції взяли участь Тетяна Іжевська, Надзвичайний і Повноважний посол України при Святому Престолі й Суверенному Мальтійському ордені, отець-ліцензіат Роман Дутчак, судовий вікарій Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, ліцензіат Андрій Ханас, суддя Львівської архиєпархії УГКЦ, і студенти канонічного права Української папської колегії святого священномученика Йосафата.
Австралія – Найстаріша українська церква Австралії відзначила ювілей. В Австралії урочистою Літургією відзначили 50-річчя храму святого Михаїла у Квінбіяні (УГКЦ). У заходах взяли участь представники українського посольства в Австралії, генерального консульства України в Сіднеї, високого представництва УГКЦ в Австралії та численної української громади австралійського столичного регіону. «Приємно, що стільки українців зібралося на сьогоднішнє свято. Святий Михаїл має особливе місце в українській історії. Церкви з його іменем не раз були фортецями на захисті свободи і незалежності України. Найближчим історичним прикладом є Михайлівський золотоверхий собор, який став основним прихистком героїв Революції гідності», – наголосив посол України в Австралії Микола Кулініч. Голова української громади Квінбіяна В’ячеслав Спесивий нагадав про історію створення храму, який своїми руками збудували українські емігранти у 1967 році. «Мова йде про 40 родин, які приїхали в Австралію після війни. Багато з них не мали власного житла, але жертвували свій час, працю чи заощадження, щоб побудувати церкву, навколо якої гуртуватиметься громада», – зазначив він. Своїми спогадами про служіння у храмі св. Михаїла поділилися й багатолітні парохи церкви о. Олег Стефанишин та о. Дмитро Сенів. Голова Об’єднаної української громади Канберри і Квінбіяну Юліан Романик наголосив, що храм св. Михаїла був основою для зародження організованої громади у столиці Австралії, і довгий час, поки не побудували церкву у Канберрі, був єдиним центром українства у столичному регіоні. «Знаково, що українська церква в Австралії досі залишається тим місцем, де найчастіше гуртуються українці», – наголосив він. В рамках святкування організували виставку фотографій з історії будівництва та діяльності церкви.
