Для уваги мирян
Священики знають з досвіду, що в парафіях є найбільше байдужих мирян. Вони тримаються засади: «Моя хата з краю». В неділю вислухають Служби Божої й проповіди, а поза тим церковне життя їх не цікавить.
Коли ж є в парафії миряни апостольського духа — то вони мусять звернути увагу найперше на свій індивідуалізм, бо нераз вони хочуть, щоб усе діялося за їх гадкою, а деколи хотіли би приказувати й парохові. В декреті кажеться: «Нехай миряни привикають працювати в тісній злуці зі своїми священиками» (ст. 228).
Ще в інших мирян апостольського духа деколи проявляється завелике замилування до критики. Само в собі воно не є зле, якщо воно є відскочнею до дії. І сам Папа Павло VI заохочував мирян до критики, але критики позитивної. Навіщо критикувати, якщо ми самі не хочемо заанґажуватися до праці в парафії, а перекидаємо всю відповідальність на пароха? На кожну критику маємо право відповісти питанням: «А що ти робиш, щоб цей сумний стан поліпшити?» Сказав Папа Пій XII: «Миряни, як основа суспільности, знаходяться в перших рядах життя Церкви. Завдяки їм Церква є життєдайним чинником суспільства. Вони є Церква».
