The Welcome Home» (WH), що у Вінніпегу (Канада), вперше відчинив свої двері 13 вересня 1993 року. Сьогодні вони, як і 17 років тому, привітно приймають тих, хто хоче ділитися своїм часом, талантами, працею й тих, які потребують цих дарів.
Історія місійного дому «The Welcome Home»
У 1989 році у Чікаго отці східної вітки Чину Найсвятішого Ізбавителя (Редемптористи) з Північної Америки організували першу зустріч молоді та духовенства під гаслом «Діалог». З’їзд мав на меті спонукати молодих людей до глибшої призадуми над собою та заохотити до практикування такого життя, яке проповідує Євангелія. Також, на з’їзді отці Редемптористи мали нагоду почути думку молоді з приводу її бачення церковних та суспільних проблем. Наступний «Діалог» відбувся у 1990 році у м. Роблін (Канада). Цього разу молоді люди висловили прагнення створити, під проводом Церкви, організацію, яка б допомагала бідним та особливо потребуючим. Допомога, за їхнім задумом, мала полягати не лише у задоволенні матеріальних потреб, а й у заспокоєні потреб духовних через спільну молитву, ділення душевними переживаннями, життєвими історіями, мріями, бажаннями. Це дало б змогу об’єднати людей, зробити їх по-справжньому духовно близькими та посприяти віднайденню сенсу життя.
Так виникла ідея створення «The Welcome Home» – місійного будинку імені св. Альфонса Лігуорі. «The Welcome Home» приймає молодих людей з усього світу, які виявляють бажання присвятити один чи два роки життю у спільноті отців, служінню бідним та найбільш потребуючим у місійному дусі св. Альфонса, засновника Редемптористів.
Цього року (2009-2010) у «The Welcome Home» на місійній службі перебувають: о. Михайло Смолінській, ЧНІ – директор (у WH 4 роки), о. Леонардо Ратушняк, ЧНІ – парох храму св. Андрія (у WH 8 років), Сара Ханна (канадійка) і Юмір Батіста (філіппінець) другий рік у WH, Софія Нагачевскі (канадійка), приєдналася до нас після Різдва, та я, Наталія Возняк (українка), це мій перший рік у WН.
Місійний рік у «The Welcome Home» розпочинається на початку вересня так званим орієнтаційним тижнем, після якого нові члени спільноти складають присягу (котра зобов’язує упродовж часу місійної праці) і закінчується наприкінці червня, коли проводять оцінку пройденого етапу та готують нових членів для продовження праці.
Центральним, апостольським аспектом у «The Welcome Home» є служіння ближньому, убогому та найбільш потребуючому. Мета місії: допомогти людині незалежно від її національної чи релігійної приналежності. Ніхто не мусить бути чи стати католиком, щоби приходити сюди та користати з розради, поради, людського та фізичного тепла, кусня хліба… це той випадок, коли допомагають не тільки словом, а й ділом…
Ми намагаємося з якнайбільшою відповідальністю підійти до покладеного завдання, розробити цікаві програми та теми для людей, які приходять до нас. З одного боку, доволі важко описати ці програми двома словами, адже робота з людьми – це набагато більше ніж монотонне виконання певних обов’язків, кожна особа потребує особливого підходу та ставлення, проте, я спробую коротко розповісти про нашу працю.
У «The Welcome Home» діти за‑ ймають особливе місце, адже вони – це підростаюче покоління, і від нас залежить яким воно стане, тому при плануванні тем програми намагаємося придумати максимально цікаві, повчальні заняття, з яких діти зможуть винести для себе користь та розкрити свої таланти. Разом з ними ми вчимося робити писанки, організовуємо різдвяні концерти, вчимося танців, гри на піаніно, нотної грамоти, ходимо в кіно, в басейн, граємося, організовуємо виїзди на природу тощо. На спільних Богослужіннях навчаємо дітей катехизмових правд та культури поведінки. Кожна зустріч розпочинається молитвою, а опісля на дітей чекає обов’язкове смачне частування.
Для дорослих щочетверга проводиться так званий «Сімейний вечір» – програма, що бере свій початок біля витоків «The Welcome Home». Сімейний вечір починається Вечірнею, яка передбачає євангелізаційну науку, а також передавання одне одному свічки, як символу єднання людей незалежно від віку, національності, рівня достатку. Після молитви – вечеряємо, їжу спеціально для нас почергово готують різні парохії УГКЦ Вінніпега. Основне завдання цієї програми: виявити увагу до людей, які приходять до нас, бути товаришем, порадником, а інколи просто слухачем. За 17 років люди, які відвідують «The Welcome Home», стали справжніми приятелями і приходять на молитву з сім’ями. Зараз, це не просто Вечірня з вечерею опісля, це діалог, ділення нашого життя з людьми, які опинилися на маргінесі суспільства, які більш за все потребують нашої помочі та розуміння. Раз у місяць проводимо з ними дозвілля за межами Welcome Home.
Щотижня їжею допомагаємо по‑ требуючим, які мешкають на околицях Вінніпега.
Хотілося б також додати, що у цій праці нам багато допомагають волонтери, які вже багато років при‑ ходять у «The Welcome Home», щоб розділити з нами місію та вкласти своє серце у розбудову спільноти.
Для мене «The Welcome Home» це не просто будинок, це не просто місія – це теж нова країна, нові друзі, саме тут я зустріла багато надзвичайно хороших людей і змогла пізнати нову для мене культуру. Спершу було досить важко, але завдяки тим, хто був зі мною під дахом «Гостинного дому», завдяки їхній підтримці, я краще зрозуміла проблеми бідного населення та вивчила саму себе. Особливу подяку хотілось би скласти усім членам спільноти «The Welcome Home» – вони не просто колеги по роботі чи друзі, а назавжди частинка мого життя.
Звичайно, була радість в роботі, було розчарування, проте, найбільшою нагорода це почути: «Дякую, ваше служіння змінило моє ставлення до життя». Саме у такі хвилини я розумію, що одну хорошу справу у своєму житті я вже зробила.
Спільнота Редемптористів доклала багато зусиль для створення програм спрямованих на бідні верстви населення, проте, більша заслуга ось у чому: молодь має можливість бачити інший бік суспільного життя, впритул підійти до нужденних, зневірених, знедолених. Кожного дня ми підкоряємо свої вершини, злітаємо, падаємо, а в голові лише одне: «Біжи, ти не маєш права зупинятися». Зараз це школа, завтра – університет, післязавтра – хороша, престижна робота. І за всією цією рутиною у нас не вистачає часу подумати про тих, хто потребує допомоги. Кожного ранку, прокидаючись, смакуючи каву від Starbucks з тостом, останнє, про що ми можемо подумати – це бідні, ті, хто нічого не має за плечима. У теплому і затишному помешканні їхні проблеми видаються такими далекими… А тут, у «The Welcome Home», бідні – це тема кожного дня. Місія нагадує нам, що добробут – річ мінлива, зараз ти на вершині, завтра – ти ніхто, і, що зробив для своїх братів, зробив для Бога.
Ми, люди, рівні у своїй гідності перед Богом, але кожен неповторний, з унікальними здібностями та талантами, зібрані разом, задля однієї цілі доповнюємо один одного і творимо могутню цілість. Хелен Келлер (ред.: сліпоглуха американська письменниця, викладачка, громадський діяч) одного разу сказала: «Найпрекрасніші та найкращі речі ти не можеш побачити або доторкнутися до них. Їх можна відчути лише серцем». За сім місяців свого перебування у «The Welcome Home» я встигла це збагнути.
Наталія Возняк