Бюлетень місцевого патріярхального комітету ПУКЦеркви в Лондоні
(скорочено)
(дослівний передрук)
Єпископ Горняк: Коли я приїхав, я побачив товпу, яка почала кричати: «Юда», «зрадник», «вбити його». Мене копали і дехто намагався вдарити по голові парасолями, а навіть рвати моє волосся.
Коментатор: Це є останній інцидент у щораз більш напруженому змаганні, яке поставило католиків проти католиків. Степанія Дзьоба живе в Волвергамптоні із своїм чоловіком Іваном і двома дітьми. Для них, для всіх практикуючих католиків, неділя є найважливішим днем тижня. О 10 годині ціла родина вибирається до церкви Святого Серця в центрі міста. Це є рутина, загально відома для мільйонів віруючих в цілій країні. Але для деяких найбільш побожних католиків Британії те, що виглядає назовні нормальним, є насправді обманним. Тут, у Вольвергамптоні, церква Святого Серця є закрита вже два роки і вірні збираються кожної неділі, щоб відбути власне Богослуження надворі. Для тих українців католиків, які прибули тут із Совєтського Союзу в 1940-их роках це є премедитований вияв спротиву проти голови їхної Церкви в тій країні, єп. Горняка, який примусив зрезигнувати місцевого священика і довів до закриття тієї церкви. Священик був один із тих, що виступили проти єпископа в боротьбі, яка розділила Українську Католицьку Церкву. Чим більше єпископ намагається встановити свою власть, тим більше, як виглядає, він ділить громаду. Більшість українців приходить тут кожної неділі. Дуже мало бере участь в офіційних Богослужбах, які править в позиченій церкві новий священик, присланий єп. Ґорняком. Погані настрої поміж двома паствами збільшуються ввесь час…
Єпископ Горняк: Недавно в Рочделі було вибито вікно у мешканні священика, а йому (священикові) горозили розбиттям голови. В Лестері нещодавно фізично заатаковано священика, побито йому обличчя, а те саме трапилося мені 18-го грудня. Разом зі мною були фізично заатаковані священики, вірні й діти (!?!).
Коментатор: Так же серіозним для Церкви, яка залежить виключно від грошей, які складають вірні, є фінансовий бойкот, що його провадить тепер багато українців. Противники єпископа Горняка пішли так далеко, що оснували свою власну парафію в Галіфаксі.
Єпископ Горняк: Вони ігнорують мене і розбивають нашу спільноту, відбуваючи Богослуження в товариських клюбах і створюють в цей спосіб окремі громади поза структурою Церкви, яка існує згідно з Божим законом і церковним законом Католицької Церкви.
Коментатор: Власть єпископа є атакована з усіх боків, бо він попав в центр складної й гострої диспути між Ватиканом, якого власть він мусить респектувати і української спільноти, з якої він походить (!?!). Біля 30.000 українців живе у Великій Британії, переважно в містах, як Волвергамптон. Більшість із родин поселилася тут тому 30 років, головно тому, бо бачили, що не мають іншого виходу…
Коментатор: Якщо Церква є об’єднуючим пунктом для українців, то однією особою, яка понад усе символізує те — є Ариєпископ Йосиф Сліпий. Кардинал Сліпий, який має 87 (?) літ, провів 18 років у совєтських тюрмах. Тепер він живе на вигнанні в Римі, але є дальше уважаний за голову Української Католицької Церкви. Питання, яке запалює пристрасті серед українців є: повинен чи не повинен Папа дати кардиналові титул Патрірха. Це є титул, який попередні Папи давали головам деяких Східніх Церков Католицької Церкви як визнання факту, що вони (Церкви) були колись незалежні від Риму. Українського Католицького Патріярхату ніколи не було і признання кардиналові Сліпому титулу не принесе ніякої справжньої різниці його владі. Але це піднесе його пристиж і, як українці вірять, буде означати визнання України окремою країною. Оце є саме те, чого хочуть націоналісти. Але це є теж причиною чому Папа не хоче признати титулу. Першим його пріорітетом є поправити відносини з комуністичним бльоком, як Хрис Свіч, східньоевропейський кореспондент «Економіста» вияснює.
Хр. Свіч: Я думаю, що Ватикан ще від початку 1960 p., намагався з декількох причин поправити відносини з комуністичними урядами, але основною причиною, по-моєму, є сподівання, що це евентуально поправить долю Католицької Церкви, священиків і вірних в різних комуністичних країнах, включаючи і Совєтський Союз. За розрахунком (Ватикану) признання Архиєпископові Сліпому гідности патріярха буде розглядатися як акт спрямований проти Совєтського Союзу, як акт піддержки українським націоналістам і тому, я думаю, Ватикан не хоче зробити таке призначення.
Коментатор: Єпископ Горняк лояльно приняв рішення Папи.
Єп. Горняк: Я є католик і єпископ і як такий є зобов’язаний в совісти підпорядкуватися законам екуменічного собору, існуючому канонічному законові і авторитативному рішенню Папи. Це є обов’язок моєї совісти.
Коментатор: Більшість українців, одначе, не хоче приняти рішення Папи і є розлючені, що їхній єпископ зробив це. Кожної неділі вони задирливо співають патріярший гимн, помимо папської наполегливости, щоб цей титул не вживати. Зорганізовано спеціяльні патріярхальні комітети з метою роблення натиску на єпископа Горняка і Папу. Влаштовуються збори і збираються гроші для тієї ціли, а у Волвергамптоні попирають священика, якого церква є тепер закрита, тому, що він поставив свій націоналізм вище від послуху єпископові Горнякові. Отець Іван Музичка.
о. Музичка: Я був примушений зрезигнувати, або не вживати слова «патріярх», чого я не міг зробити в ніякому випадкові.
Питання: Чи Ви думаєте, що Ваша резигнація принесла будь-яку користь?
о. Музичка: Я не думаю. Я не думаю. Перш за все я хотів зрезигнувати без ніякого розголосу, але ми не могли обманути людей. Вони зразу зрозуміли, що моя резигнація була вислідом вживання слова «патріярх». І люди почали негайно протестувати. Я не думаю, що це була добра ідея примусити мене зробити те.
Коментатор: Отець Музичка не має більше права служити Богослуження, але більшість українців виявили йому піддержку за його становище відносно єп. Горняка. У Волвергамптоні його колишні парафіяни зробили життя дуже важким о. Солтисові — священикові, призначеному на його місце. Сам о. Солтис і члени його невеличкої пастви відмовились говорити про те, як він був трактований. Але один, Мирон Постолян, розказав нам дещо про речі, які діялися.
М. Постолян: Проти о. Солтиса зроблено багато речей як пр. бойкотування тац, крайнє переслідування священика, переривання Служби Божої, масовий вихід з церкви під час Богослуження, а в одному випадкові було вкрадено з церкви гроші.
Репортер: Ви говорите про переслідування; чи можете бути більш конкретні?
М. Постолян: Як тільки приїхав о. Солтис до парафії після резигнації о. Музички, багато людей з української громади у Волвергамптоні пікетувало його дім при вул. Гордерн у Волвергамптоні і сказали йому, що не хочуть його в парафії, називали його зрадником української справи і поза тим загальний хаос.
Коментатор: Українці, які залишилися льояльними до єп. Горняка і Папи (!?!), вірять, що багато лиха було зумисне викликано екстремним крилом націоналістичного руху т. зв. бандерівцями. Колись вони вели націоналістичну боротьбу в Україні і задержали тут вплив майже подібний до Мафії. Єп. Горняк є переконаний, що бандерівці використовують для власної користи справжній націоналізм українців.
Єп. Горняк: Бандерівці є націоналістичною організацією, диктаторською, може надто тоталітарною, підпільною; вони працюють почерез різні організації, зокрема Союз Українців у Великій Британії, Спілку Української Молоді, та Об’єднання бувших Вояків Українців. Тепер вони насправді контролюють майже все наше зорганізоване життя в цій країні. Як я вже сказав попередньо, вони, як виглядає, живуть в минулому і по відношенні до їхньої ідеології і їхніх метод. Можливо, що ізза відчаю чи втрати надії вони перекинули свою головну мету, визволення України, із політичного і національного ґрунту на церковний і тепер здається воюють проти папи за визволення України і намагаються підпорядкувати Церкву їхнім політичним цілям.
Коментатор: Діяльність українських націоналістів вийшла недавно на поверхню, коли був арештований, а потім звільнений молодий українець, народжений в Британії, Андрій Климчук. Тільки минулого місяця він був видворений із Совєтського Союзу, після того як признався перед КҐБ, що прешмуґлуював гроші і фільм, який одержав від невідомого зв’язкового в тій країні. Існує переконання, що за цілим епізодом були бандерівці, вживаючи Климчука для передавання інформацій дисидентам в Совєтському Союзі. Одначе є важко «пришпилити» бандерівців тому, що українська громада є суцільна і зосереджена сама в собі. Більшість українців, яких настанова майже в нічому не змінилися від часу, коли як прості селяни прибули тут — бояться навіть говорити про силу бандерівців. Єпископ Горняк твердить, що ця сила проявляється через групи, як СУБ…
Коментатор: Хтонебудь є за тим — кінцевий успіх або провал патріярхальної справи залежатиме від того, яке становище займе Папа. А Папа не проявляє охоти дати українцям того, що вони хочуть, бо для нього ця проблема є пов’язана із іншим викликом киненим його владі і він не може дозволити на будь-що, що виглядало б на відступ. Хрис Свіч вияснює:
Хр. Свіч: Я думаю, що Ватикан є дуже збентежений тим, що тут діється, хоч би тому, що це вже друга суперечка, яка турбує Ватикан. З одного боку маємо рух Лефевра, який протестує проти майже здавлення Тридентійської Служби Божої, а тепер українці агітують за патріярхатом. Я думаю, що Ватиканові незручно мати оба ці виклики в той сам час, але може факт, що оба ці виклики сталися в той сам час — Архиєпископ Лефевр започаткував надобре свій виклик в 1974-75, а український спротив в дійсности зачався надобре біля 1974-75 — факт, що оба почалися водночас, дає змогу вияснити, чому Ватикан зареаґував на початку радше різко і неуступчиво. Я думаю, що настанова від того часу в нічому не змінилася. Думаю, що Папа особисто є затурбований цілою справою. Я думаю, що тепер нічого не робиться, щоб зробити важкими речі для лояльних і лоялістів серед єпископів або священиків, але помимо всього, я думаю, що немає абсолютно надії, щоб Ватикан поступився.
Коментатор: Під теперішню пору є отже застій. Але кардинал Сліпий є дуже старий чоловік і є дуже можливе, що коли він евентуально помре, деякі націоналістичні пристрасті, що центрувалися біля нього, також помруть.
Хр. Свіч: Я думаю, що суперечка дещо стане лагіднішою, бо це позиція кардинала Сліпого, його величезний престиж, як в’язня совєтського режиму, людини, яка справді була мучеником, страдником. Оце й є те все, що підсилює і тепер українську справу і чому саме українці хочуть бачити його патріярхом поки він ще живе. Немає другої особи з таким самим престижем, яка могла б стати центром агітації за патріярхат.
Коментатор: Але навіть коли кардинал Сліпий помре, роздор серед українцями не загоїться. Деякі українці залишаться лояльні до Папи. Але більшість буде дальше старатися примусити його сприяти націоналістичній справі. Вони не легко відмовляться від надії на поворот одного дня до своєї Батьківщини. В таких містах, як Волвергамптон огірчення залишиться.
