В каплиці римо-католицького катедрального храму в місті Торін (Італія) зберігається льняне полотно. На одній стороні цього полотна є зображене тіло розп’ятого Чоловіка. Слово «Чоловік» треба розуміти тут умовно з огляду на те, що під сучасну пору, мимо сильних і поважних доказів, існують ще на світі скептики, які не вірять в докази, що торінська Плащаниця є дійсним полотном, яким Йосиф з Ариматеї і Нікодим вкрили тіло Ісуса Христа по Його смерті на хресті.
Ієрархія римо-католицької церкви, що під її опікою знаходиться Плащаниця, цілими століттями не вважала за доцільне оприділити себе до визнавців автентичности св. Плащаниці або до їх противників. Як воно не є дивно, але найбільшими приклонниками автентичности св. Плащаниці є, так би мовити, науковий світ. Поважна частина цих науковців заступало думку, що кількість і якість доказових матеріялів, що їхня група призбирала шляхом різних дослідів, адекватно доводять, що торінська Плащаниця не є якимсь малюнком а є дійсним образом-відбиткою замученого, покатованого і розп’ятого тіла Ісуса Христа, і що ця відбитка оформилась чудесним способом, якого до тепер наука не може вияснити.
Старання науковців-дослідників у заряді римо-католицької церкви, щоб торінську Плащаницю піддати докладній аналізі, сягають ген до минулого століття. Нажаль, цей заряд особливо в минулому, робив цим науковцям-дослідникам поважні перешкоди. Таке неприхильне ставлення до цеї справи зі сторони римо-католицької церкви не може не збудити підозріння в об’єктивного спостерігача хоч би тому, що існують поважні припущення, що торінська Плащаниця була колись власністю східньої церкви.
Висліди дослідів і 400-літній ювілей
Досліди Плащаниці, на які до тепер дала дозвіл римо-католицька церква їх (було кілька), вже дали поважні плоди. В місяці серпні ц. p., пресові аґенства повідомили, що заряд римо-католицької катедри в Торіно дав дозвіл групі науковців на досліди над торінською Плащаницею. Ці досліди пічнуться ще перед кінцем цього року — по закінченні прилюдної виставки в катедральному храмі, яка триватиме від серпня до жовтня 1978 року. Метою виставки є 400-літній ювілей перебування Плащаниці в місті Торіно. Серед науковців-дослідників, які плянують взяти участь в дослідах є експерти з таких ділянок як: хемія, фізика, ядерна енергія, аеродинаміка і знавці удосконалення фотоґрафічних зображень при помочі комп’ютерів. Науковців-дослідників цікавитиме знайдення відповіді на два основні питання:
Перше — устійнити вік полотна, на якому є зображене розп’яття і друге — устійнити процес шляхом якого оформився образ розп’яття на Плащаниці.
Історія торінської Плащаниці
Варта згадати, хоч коротко, пре умовини та спосіб і час появи Плащаниці в місті Торіно і, оскільки можливо, насвітлити до-торінський період. Історичні дані вказують, що Плащаниця появилася вперше у Франції в 1357/8 році.
Таємницю перебування Плащаниці до 1357 року старається розв’язати історик Іян Вілсон. Згідно з його теорією, один з учеників св. апостолів на ім’я Тадей був делегований самими апостолами, зараз по Воскресенні Ісуса Христа, занести Плащаницю до міста Едеси (нині Урфа в південно-східній Туреччині) на переховання. Прибувши до Едеси, Тадей навертав мешканців міста на Христову віру. Завдяки Плащаниці в Едесі відбуваються чуда і Плащаниця стає пострахом для противників Христа. В 944 р. Плащаницю силою перебирають на свою власність царгородські цісарі. Звеличування і почитання Плащаниці продовжуються в Царгороді і тут відбуваються річні процесійні обходи з Плащаницею доокола мурів міста.
В 1204 p., Плащиницю викрадають з Царгороду — мабуть члени Братства Лицарів Темпляра з осідком на Кипрі а пізніше у Франції. Таким чином, по довгих роках, Плащаниця появляється знова на прилюдно почитаній виставці вже в римо-католицькій церкві у Франції в 1357 p., про що вже було згадано.
Історичні факти доводять, що коли для прилюдного почитання виставлено Плащаницю в 1357 р. в католицькій церкві у Франції, місцевий єпископ П’єр д-Арсі заняв до цеї справи скрайньо гостре і осуджуюче становище. Він написав довгого листа-меморандум до папи Климентія VII з Авійону, в якому п’ятнував виставку Плащаниці в церкві, а саму Плащаницю назвав «вмілим художнім обманом». В дальшому, владика висловив своє переконання, що «згадка і почитання Плащаниці грозять католицькій церкві скандалом». Але папа Климентій VII мав свою думку в цій справі і через панського легата, примусив владику д-Арсі до вічної мовчанки в справі Плащаниці. Єпископ змовчав а вкоротці після того, заряд римо-католицької церкви заборонив безпосереднє почитання Плащаниці. Однак ця заборона не переконала сотки тисяч паломників, що ставилися з побожністю до Плащаниці.
Щоб відвернути увагу від безпосереднього почитання Плащаниці, римо-католицькі власті в 1670 р. проголосили «уділення тимчасового відпусту за роздумування і молитви про страсті Ісуса Христа а особливо Його смерть і похорон», а не за почитання і визнання полотна, що воно є дійсною Плащаницею, якою було вкрите тіло Ісуса Христа по його смерті. Все таки, цим проголошенням, заряд римо-католицької церкви, хоч не прямо, а посередньо, дав деякий доказ, що погоджується з думкою прихильників почитання і визнання Плащаниці.
На протязі минулих 621 років (від 1357 р. до 1978 p.), Плащаниця збереглась неушкодженою мимо всяких війн, революцій, природніх нещасть та плянованих заходів на її знищення. Від 1578 p., Плащаниця переходить з Франції до міста Торіно (Італія) і стає власністю королівської родини Савой-Умберто. Але дійсне завідування Плащаницею належало і належить до торінського римо-католицького архиєпископа. Він одинокий може рішати в справах прилюдних виставок і уділяти дозволу науковцям на досліди Плащаниці.
Дотеперішні висліди наукових дослідів
ПОЛОТНО. Походження торінської Плащаниці ще не вдалося вповні уточнити.
Існує однак ряд незаперечних доказів, що ізраїльтяни вживали льняне полотно для накриття тіла померлих. Недавні досліди устійнили також, що два роди перги (пилок з цвіту), які були взяті з торінської Плащаниці, походять з рослин, що ростуть виключно в нинішній Туреччині і Єгипті.
ОБРАЗ РОЗП’ЯТТЯ. Довжина Плащаниці має 14 стіп (4.227 метра), а ширина 3 стопи коло 91 цм). Крім одного чи двох винятків, всі наукові досліди робили при помочі знимок з Плащаниці. Найбільш унікальним відкриттям, яке виявили наукові досліди є повна тривимірність образу Розп’яття на Плащаниці. Це означає, що образ має всі три виміри і тим він цілковито відрізняється від звичайних образів. Прикметою тривимірного образа є видимість на полотні ширини, височини і глибини. Що могло спричинити таку конструкцію образа, залишається до нині повною таємницею. Немає під цю пору жадних історичних даних, які хоч би частинно натякали на процес чи технологію, при помочі якої міг би був оформитися образ розп’яття на льняному полотні. Тому це створило універсальне припущення, що образ на торінській Плащаниці є твором надлюдської руки. Цей образ має ще одну виїмкову прикмету а це те, що неґатив (образ на фільмі) має досконаліші контури зображення від позитиву (вже готової знимки).
Розположення тіла на хресті
Студії над неґативом образа розп’яття дали змогу устійнити, що тіло розп’ятого є мужеського роду і він мав приблизно 30 років. Воно було прибите до хреста цвяхами, що проходили через зап’ястя в обох руках, а не через долоні, як досі принято думати. Експеременти виявили, що м’язи і кості, які знаходяться в зап’ясті, є одиноким місцем на людських руках, що може вдержати тягар людського тіла на хресті. Також встановлено, що праве рам’я є нижче від лівого і це доказує, що праве рам’я розп’ятого знаходилося під тяжким тиском тягару (хрестна дорога перед смертю). Риси і будова тіла розп’ятого вказують, що він фізично тяжко не працював. Його волося сягало до рамен а відтак спадало нижче по середині плечей і творило вигляд незачесаної коси.
Відбитки ран на полотні
Дальші досліди устійнили також, що рани на переді і з боку голови були заподіяні колючим вінком. На обличчі і на решті тіла видні рани від побиття батогами-канчуками. Розклад ран на тілі відповідає розкладові і розмірам кульок на батогах-канчуках, що ними бичували людей перед розп’яттям. Поміж п’ятим і шостим ребром є рана, якої ширина і глибина вказують на те, що вона була заподіяна списом. Такі батоги-канчуки і списи зберігаються по багатьох музеях. Тіло розп’ятого спочивало на стопах прибитих до хреста в такий спосіб, що ліва стопа спочивала на правій.
Згадані факти, до яких прийшли дослідники незалежно один від одного, можна підсилити ще наукою історії, археології і писанням св. євангелистів. Варта також згадати про твердження двох науковців — членів Французької Академії Наук, які в 1902 p., на підставі довгих дослідів, вони заявили, що рани зображені на Плащаниці витримують вимоги людської анатомії під кожним оглядом.
Довгий час не можна було знайти вияснення, чому розп’ятий чоловік на Плащаниці має закриті очі. Щойно при допомозі комп’ютера вдалося устійнити, що очі розп’ятого чоловіка на Плащаниці є накриті круглими об’єктами. Це відповідає історичним фактам бо, дійсно, ізраїльтяни хоронили своїх померлих, накриваючи їх очі металевими монетами.
Засоби модерної технології на службі Христовій Церкві
Можна сподіватися, що група наукових експертів ще таки цього року буде мати змогу перевести потрібні досліди, щоб знайти відповідь на два найголовніші питання: — вік Плащаниці і процес формування образа.
Обчислення віку робиться дослідженням вуглецю, що міститься в даному предметі. На це може вистачити маленька частина Плащаниці (хоч би кусок нитки). З точністю 100 літ більше або 100 літ менше можна буде устійнити, коли волокно нитки Плащаниці було ще в живому-рослинному стані. Відповідь на друге питання буде вимагати аналізи тих частинок Плащаниці, що творять інтонації образа розп’яття.
В березні 1977 р, в Албакиркі, Ню Мексіко, відбулася конференція присвячена дослідам Плащаниці (сіндонологія). Конференцію спонзорувало Братство св. Плащаниці, США. Крім виміни думок, члени конференції заслухали ряду рефератів, що обговорювали успіхи і невдачі з найновіших дослідів Плащаниці. Багато часу було присвячено справі дуплікації образа на полотні. Звітодавці доповідали про неуспішні спроби створення тривимірного образа на полотні при помочі променів ртуті, променів лейзера і ядерної енергії. Справа ускладнюється тим, що сучасна наука в жодний спосіб не може пояснити процесу створення тривимірного образа на Плащаниці.
Примінити існуючі технологічні спроможності то цей процес не вдається тому, що навіть якщо сила світла мусить виходити зі середини об’єкта, щоб схопити і відбити на полотні всі три виміри тіла розп’ятого — його ширину, висоту і глибину. Цього, однак, не можуть розв’язати сучасні здобутки науки і техніки і тому процес створення Плащаниці залишається містерією. Шановний читач повинен мати на увазі, що св. євангелисти нераз згадують про надзвичайну силу Ісуса Христа. Згадати б лише про чудо, яке зробив Ісус Христос з жінкою, що мала кровотечу.
Все можливе, що цьогорічні наукові досліди раз на завжди відслонять занавісу містерії походження торінської Плащаниці. Це був би шляхотний подарунок науки для Христової Церкви і для цілого людства. Можливо також що Боже Провидіння приготовило для нас ще одне об’явлення — цим разом за посередництвом науки.
