Кожного року у місяці грудні наша Церква відзначає празник св. Миколая. Цей празник глибоко закорінився у нашій пам’яті. У нас залишилось у пам’яті, що св. Отець Миколай любитель дітей і все дітям приносив подарунки. Ось цю милостиню, яку колись потайки приносив св. Миколай усім потребуючим, вона передавалась з покоління в поколіня аж до наших часів. Знаємо, що св. Миколай був єпископом у Малій Азії, брав жваву участь у розвитку Христової Церкви і помер біля 345 року. Святий Отець Миколай все своє життя присвятив чесноті милосердя, допомагав потребуючим, бідним і сиротам. Він же безпосередній учасник Вселенського Собору, що відбувся у Нікеї 325 року. І так з того часу аж досьогодні ось це милосердя св. Миколая, як говорить св. Іван Золотоустий, с царицею чеснот і вона підносить людей до небесних висот, донеслось до наших часів. Правда, милосердя св. Миколая чомусь зведено виключно до приношення подарунків для дітей, а воно мало і має далеко ширше значення, бо ж ідеться про потребуючих. Поруч з тим ми часом забуваємо, що св. Отець Миколай був чудотворцем. Його праведне життя виповнене неперевершеною чеснотою милосердя, а після смерти Всевишній Господь нагородив його ласкою творення чудес. На його могилі, ще у Малій Азії, а опісля у місті Барі, Італія, де було перенесено тлінні останки, ставалися чуда.
Варто підкреслити, що св. Миколай є особливо почитаний у Церкві східнього обряду, а зокрема серед українського народу. Здасться, що до приходу атеїстичного комунізму на наші землі не було ні одної хати, в якій не було б серед низки святих образів ікони св. Отця Миколая-Чудотворця. Поети складали вірші, присвячені св. Миколаю. А хто не пригадує широковідомої народньої пісні:
Ой, хто, хто Миколая любить…
На Україні були будовані церкви в ім’я св. Миколая. В Києві була збудована церква вже в половині 11 століття на могилі Аскольда. На Україні було багато побудовано церков у імені св. Отця Миколая. Святий Миколай був змістом української народньої поетичної і драматургічної творчости, у якій висвітлювалась і підкреслювалась велика його чеснота милосердя.
Чи не варто і нам у наш час, час ставання і закріплення української незалежности, звернутись нашими щирими молитвами до св. Отця Миколая-Чудотворця, щоб прийшов з допомогою для українського народу, який зараз перебуває у великій духовній і матеріальній потребі. Як бачимо, що це є наша надія і незаперечна запорука, бо покладання на деяких смертних, а навіть духовних осіб — це мала надія, а, може, і небезпека.
Скажімо собі, що у нас не раз заломлювалась наша віра у силу, всемогутність Господа Бога, як колись у апостолів, після розп’яття Христа, себто після Великої П’ятниці, бо нам здавалось, що наші молитви безвартісні, бо як довго вже молимось, а Господь нас не чує. і сьогодні ми є безпосередніми свідками Божого чуда. Воскресла наша Церква, воскрес і дальше ще воскресає наш розтерзаний український народ. Це стається без катаклізмів, без насильства і кровопролиття, чого ми собі ніколи навіть не могли уявити. У всьому був і є Божий палець. У вогні й на згарищах Другої світової війни ми творили великий ісход з рідних земель і йшли у нові чужі світи, щоб там своєю присутністю засвідчувати, що Україна і її народ існує і буде існувати.
На нових поселеннях ставили ми знаки нашого існуваня, нашої присутности, а тими знаками були у першу чергу наші Божі храми. Чи в цьому не сповнялась ось ця велика чеснота милосердя, яку на протязі всього свого життя здійснював св. Отець Миколай-Чудотворець. Ось ці неперевершені знаки нашої присутности, якими є і залишаться Божі храми і між ними і на честь св. Миколая, які нас, себто український народ, підносять до небесних висот. Це не фрази, це не фантазія, але незаперечна дійсність. Якщо ми тільки вдумаємось над тією цілою низкою питань, то побачимо логічну і закономірну незаперечність творчого Божого духа.
Просім у наших молитвах до св. Отця Миколая заступництва і милосердя перед Всевишнім Господом Богом, щоб допоміг українському народові у сучасних його великих потребах і зіслав своє безмежне милосердя. Щоб нас Господь нагородив своєю ласкою прощення винним і ласку любови, щоб любити не тільки свого брата, сестру, але всіх і навіть тих, що нас розпинали і ще дальше пробують розпинати. Щоб наша українська незалежність росла, закріплювалась й утверджувалась на основі найбільшої Божої Заповіді — любови, бо це одинока і незаперечна запорука до миру і спокою.
Святий Миколай, який за свого життя творив земські чуда, маючи неперевершену чесноту милосердя, що випливало з його безмежної любови, було цією осмисленою канвою, на якій виростало обновлене, сперте на християнських основах, нове життя. Святий Отче, Миколаю-Чудотворче, допоможи українському народові у цьому благородному ділі та наповни ласкою любови український народ, всіх його віруючих, різних конфесій і невіруючих, щоб на наших землях запанував мир і спокій і не згасала Божа слава.
М. Г.
