У червні 2021 року виповнюється 20 років з часу історичного візиту Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну. З нагоди цієї події в суботу, 17 квітня, у Філадельфії відбувся симпозіум «Святий Іван Павло ІІ та українці», зорганізований Релігійним товариством українців-католиків «Свята Софія» (США) у співпраці з Василіянським духовним центром, сестрами Святого Василія Великого та за підтримки Української федеральної кредитової кооперативи «Самопоміч». В симпозіумі віртуально взяли участь учні «Нашої української рідної школи» у Філадельфії.
Вступну молитву провів Високопреосвященний Борис Ґудзяк, митрополит-архиєпископ Філадельфійський. Він також прокоментував події 20-літньої давності, зазначивши: «Цей візит змінив хід української історії. Він причинився до зародження духу Помаранчевої революції в 2004 році та Революції Гідності в 2013 – 2014 роках. Це була пророча подія, плоди якої відчуватимемо ще тривалий час».
Симпозіум модерував доктор Джонатан Пері, президент Менор-коледжу.
У своїй доповіді «Вселенські архиєреї та УГКЦ в Америці 1884 – 2001 рр.» отець-доктор Іван Кащак наголосив, що Папи завжди були голосом для позбавлених права голосу. Зокрема, допомогли Українській Греко-Католицькій Церкві (УГКЦ) утвердитися в Сполучених Штатах Америки. Від Папи Лева XIII до Папи Римського Івана Павла ІІ було чимало прикладів, коли понтифіки використовували свій вплив, щоб виступати за Католицькі Церкви східного обряду в США. І хоча цей вплив не завжди був своєчасним чи достатнім, він існував. Єрархія Української Греко-Католицької Церкви в Україні звернула увагу на впливи Апостольської Столиці і запропонувала певні структурні зміни для Церкви в Сполучених Штатах. Ці пропозиції надійшли ще в 1903 році й були адресовані Папі Леву XIII. Ватикан захищав права католиків візантійського обряду в США, коли у них було мало інших прихильників. Цей факт визнала УГКЦ як в Україні, так і в США.
Оцінюючи глобальний вплив думок Папи Римського Івана Павла ІІ на Україну, доктор Андрій Сороковський говорив про те, як у своїх енцикліках та інших працях понтифік розглядає три бінарності (тобто подвійності чи дихотомії) в царинах філософії, соціально-економічного вчення та екуменізму. Ці праці широковідомі в Україні. По-перше, Іван Павло ІІ показує, що так зване філософське протиріччя між вірою та розумом є хибним. Це має важливі наслідки для будь-якого постмарксистського суспільства, такого як Україна, а також для сучасного світу загалом. По-друге, він показує, що соціально-економічну опозицію між комунізмом і сучасним капіталізмом найкраще розглядати з позицій католицького соціального вчення, яке визначає альтернативний курс. Такий курс створює ґрунт для розвитку олігархічно-капіталістичної економіки України в більш гуманному та справедливому напрямку. І, врешті, у своїх працях Іван Павло ІІ розглядає культурний аспект дихотомії Церкви Сходу та Заходу, підтверджуючи цінність як східних, так і західних церковних традицій, вирішуючи еклезіологічний аспект своїм екуменічним баченням. Це бачення особливо стосується сучасної України з її екуменічно налаштованими православними та католицькими лідерами. В усіх трьох сферах мислення Папи Римського святого Івана Павла ІІ спонукає нас до християнського гуманізму та цивілізації любові.
Докторка Ірина Іванкович провела паралелі між Іваном Павлом ІІ та Патріархом Йосифом Сліпим, серед яких: глибока віра в Бога; харизма; поліглотизм; місіонерський дух; екуменізм; боротьба за національну незалежність та релігійну свободу; мужність. Як Іван Павло II, так і Йосиф Сліпий були об’єктами зацікавлення КДБ та інших подібних органів. Кардинал Сліпий провів 18 років у таборах ГУЛАГу (1945 – 1963); Кароль Войтила перебував під наглядом польської служби безпеки з 1953 року. Їх пов’язав бестселер австралійського письменника Моріса Веста «Черевики рибалки», опублікований у 1963 році, хоча сучасні журналісти помилково шукають в книзі пророцтво обрання Кароля Войтили на понтифіка. Листування між Іваном Павлом ІІ та Йосифом Сліпим було яскравим та багатогранним. Архипастирі писали польською, українською, італійською чи латиною. Спільне слов’янське коріння стало приводом для гордості обох єрархів. На жаль, Іван Павло ІІ не визнав патріярхат Української Греко-Католицької Церкви, хоча доклав чимало зусиль у цьому напрямку. А ще призначив наступником Йосифа Сліпого Мирослава-Івана Любачівського, а не Любомира Гузара, пропонованого кардиналом Сліпим. Можна лише підозрювати, що без втручання ватиканської номенклатури та її «Остполітік» тут не обійшлося. Проте, без сумніву, обох єрархів об’єднувала приязнь та взаємна прихильність. Папа Римський Іван Павло ІІ відійшов у вічність 2 квітня 2005 року. Він був беатифікований 1 травня 2011-го і канонізований 27 квітня 2014-го. Героїчні чесноти в’язня радянських таборів – Слуги Божого, Патріарха підпільної Церкви Йосифа Сліпого, а також чесноти його попередника – Праведного Митрополита Андрея Шептицького досі не були належним чином визнані Ватиканом.
Академік НАН України Леонід Рудницький поділився з присутніми спогадами про зустрічі із Папою Іваном Павлом ІІ на трьох континентах: в Австралії, Північній Америці та Європі. «Ці зустрічі зі Святішим Отцем викликали у мене велике почуття задоволення. Тоді я, звичайно, не підозрював, що розмовляв із майбутнім святим, але, пригадую, я насолоджувався приємним, корисним досвідом розмови з ерудованою людиною, думки якої одночасно були інтелектуально стимулювальними та духовно піднесеними. У мене не було сумнівів, що я був у присутності людини Божої, яка успішно поєднала віру з розумом, досвід з прагненням і яка стояла на твердій філософській основі, водночас усвідомлюючи свої людські обмеження», – зазначав Леонід Рудницький.
Подію завершила молитва, яку провів Андрій Рабій, єпископ-помічник Філадельфійський.
Пресслужба Товариства «Свята Софія», США
