З Різдвом Христовим щиро Вас вітаю
За давнім звичаєм, що був у нас,
До болю я Святвечір пам’ятаю,
І раннього дитинства світлий час…
Ми з радістю ялинку прикрашали
У саморобні іграшки й зірки
Й в дитячому захоплені співали
Чудові, мелодійні колядки…
Духмяне сіно й скатерть білосніжна
Й дванадцять різних ароматних страв,
В кутку ялиночка стояла ніжна
І батько нас з Різдвом Христа вітав.
Ми першу зірку з нетерпінням ждали,
Це знак — святу вечерю починать,
За стіл святковий разом всі сідали,
Щоб дружньо «Бог Предвічний» заколядувать.
Тепер ялинка пишна і багата
В новій кімнаті гордо височить!
Коли ж ту давню, скромну пригадати,
То серце з жалю й туги защемить…
* * *
Назавжди вже минуло лихоліття,
Яке ввесь край мовчазно все терпів,
Воно тривало півстоліття,
Нарешті стомлений народ прозрів!
Лети ж, колядко ніжна, над полями
Понад кордони у далекий світ!
Тебе зустріне радости словами
Народ, що жив в неволі стільки літ.
І пісня «Боже великий, єдиний…»
Над рідним краєм до небес злетить!
Нехай же всі народи України
Бог Всемогутній поблагословить!
Різдвяний сонет
Думками я в своє дитинство лину
І згадав Різдво у рідному селі,
Тоді у кожній хаті на столі
Було під скатертю пахуче сіно…
Я бачу за столом усю родину,
А на столі пісних дванадцять страв,
І батько нас з святим Різдвом вітав…
Я ледве-ледве стримую сльозину!
Знов з хвилюванням згадую батьків
І малу, стару під стріхою хатину
І те село, що звалось Хоробрів,
Яке трагічно так давно покинув,
Але любити буду до загину!
Бо там навік дитинство залишив!..
