Нерухомі (неподвижні) свята — як Різдво — мають свої постійні дати, рухомі (подвижні) — як Великдень і від нього залежні — мають змінні дати. Згідно з прийнятим Церквою звичаєм, Великдень святкується першої неділі після першої весняної повні місяця. Коли б усіх християн обов’язував один календар, а до того ще однакові обрядові приписи, тоді всі вони святкували б Великдень разом, одної неділі. Але покищо ще існують два календарі й певні обрядові різниці між Церквами.
Різниця між календарями (Григоріянським і Юліянським) виносить тепер 13 днів. Така ж різниця в часі є й між нерухомими святами — святкуваними за одним і другим календарем. Супроти цього нема проблеми при перечислюванні дат для нерухомих свят з одного календаря на другий, за виїмком одного свята, про яке буде мова при кінці цієї статті. Складнішою є справа дат для рухомих свят.
Великдень святкується — як була вже про це згадка — першої неділі після першої весняної повні. Ось приклад: в 1970 році Великдень за новим календарем припадав на неділю 29 березня. Весняна повня, значить,в тому році мала місце між неділею 22 і суботою 28 березня, за новим календарем. Натомість за старим календарем — це були дні 9 — 15 березня. Отже повня, що відбулася в котромусь із тих днів, не була ще весняною за старим календарем. З Великоднем треба було ще пождати до чергової повні, яка наступила в тижні 19-25 квітня за новим, зглядно 6-12 квітня за старим календарем. Великдень супроти цього був призначений у Східній Церкві на неділю 26 квітня, зглядно 13 квітня за старим календарем. З цього бачимо, що в 1970 році (та й в інших подібних роках) різниця між новокалендарним і старокалендарним Великоднем виносила 4 тижні. Бувають випадки, що така різниця має 5 тижнів.
Бувають роки, коли святкування Великоднів за обидвома календарями сходяться. Наприклад: в 1966-ому році Великдень святкувався разом: — Східньою і Західньою Церквами. Припадав він на неділю 10 квітня (чи 28 березня за старим календарем). Це вже було після весняної повні за обидвома календарями, яка тоді настала 5 квітня (зглядно 23 березня за старим календарем).
Є ще одна евентуальність, а саме: Великдень у Східній Церкві може святкуватися тиждень після Великодня у Західній Церкві. Ось, наприклад: В 1969 році Великдень у Західній Церкві припадав на неділю 6 квітня, а у Східній — на неділю 13 квітня (зглядно 31 березня за старим календарем). Причиною різниці в даному випадку не є календар, а обряд. Згідно з календарем, Великодні Свята в 1969 році повинні були святкуватися разом в обидвох Церквах — тобто дня 6 квітня. Однак у тому часі припадали також і жидівські свята Пасхи, а у Східній Церкві, до якої належить також і Українська Церква, існує звичай, за яким ця Церква не може святкувати Великодня в часі, коли припадають свята Пасхи. Подібно мається справа і в цьому 1979 році. Західна Церква святкує Великдень 15 квітня, а Східня — 22 квітня. Великдень не може відбутися разом, бо на перешкоді стоять свята Пасхи, які в цьому році припадають на час 12-19 квітня.
Після цього короткого викладу належить поставити питання: Чому в Українській Католицькій Церкві, яка придержується східнього обряду, дано можливість вірним, що перейшли на новий календар, святкувати Великдень разом з вірними Західньої Церкви — в роках, коли між Великоднями є тиждень різниці? Адже різниця спричинена обрядовим звичаєм. Чому цей звичай перестає обов’язувати новокалендарників, а старокалендарники мають придержуватися його дальше? Для всіх вірних УКЦ повинен бути один закон: або всі разом святкуємо Великдень з латинниками в таких випадках, як цьогорічний, або всі переносимо Великдень на тиждень пізніше згідно із звичаєм Східньої Церкви. Чейже всі ми є членами тої самої УКЦ, всі ми підлягаємо тій самій церковній владі. Було б добре, щоб на цю аномалію звернули увагу церковні власті і винесли відповідну, всіх обов’язуючу, постанову.
При цій нагоді звернемо увагу на ще одну аномалію, а саме: На день 22 грудня (9 грудня за старим календ.) у нашій Церкві припадає свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Східня Церква має це свято від давен-давна. Західня Церква увела його у свій календар щойно в 19 ст., після встановлення доґми про Непорочне Зачаття, і призначила для цього свята день 8 грудня. Наші новокалендарники святкують це свято чомусь 8 грудня, як і римокатолики, а не 9 грудня, як велить традиція Східньої Церкви.
Церковні власті повинні звернути увагу і на цю аномалію.
П. С. Стаття М. Лози дуже актуальна й на часі. Над нею повинні застановитись в першу чергу ті що перейшли на новий календар, а властиво в США, практично більшість наших церков перейшла на новий календар, за виїмком патріярших парафій, парафії св. Юра в Нью Йорку, Асторії, Йонкерсі, Бронксі і може ще кількох. М. Лоза заторкнув важливі й засадничі питання подвижних свят, коли і чому їх належало б святкувати за старим каленарем. На жаль всі парафії які перейшли на новий календар, мабуть над цим не застановлялись і не вглиблювались, а підійшли просто за латинниками — вони святкують Різдво і ми з ними, вони святкують великодні свята і ми з ними, а воно так не є. До речі тут можна назвати греків, які в більшості перейшли на новий календар і святкують Різдво разом з латинниками, але коли приходить до святкування великодніх свят тоді вони ідуть за старим календарем. Значить є суттєво засаднича причина на яку звернув увагу М. Лоза.
Редакція
