Дня 22-го лютого 1981 р. гартфордська громада вшанувала 89-ліття народин їх Блаженства Патріярха Йосифа І. Святкування започатковано відправою св. Літургії в наміренні їх Блаженства, що Її відслужив настоятель храму св. архистр. Михаїла о. прелат Стефан Чомко при співучасті хору «Діброва» під керівництвом інж. Олександра Пришляка. Радувалася душа, коли багато вірних приступило до св. причастя. На цьому закінчено першу частину святкування 89-ліття народин їх Блаженства.
Другу частину святкувань започаткував хор «Діброва» співом псалму «Блаженний муж» в обробці Андрія Гнатишина та під керівництвом Андрія Пришляка. На тлі та під спонукою мистецько виконаної молитви, виступив зі святочною доповіддю о. прелат Стефан Чомко.
Прислухуватися до прилюдних виступів нашого отця пароха — це спільне з ним переживання найменших деталів сцен, актів та подій, які він з притаманною йому ерудицією і вмілістю мистця вміє передати та прив’язати слухача до себе.
Отець-прелеґент зупинився на важніших біографічних датах Ювілята, їх Блаженства Патріярха Йосифа І, а потім проаналізував його творчість включно з концепцією патріярхату і помісности Української Католицької Церкви.
«Нашого великого князя Володимира,— говорив до прикованих увагою слухачів о. Стефан Чомко,— проголосив святим Божий люд України-Руси. Тому ми, вірні сини і дочки, ідучи за прадідівськими переданнями, можемо так само проголосити патріярхом їх Блаженство Йосифа І, а з часом і чужинці це визнають так, як це сталося зі св. Володимиром. Я особисто, від давних часів, відстоював визнання нашого Патріярхату і через це іноді приходилося мені дещо терпіти. Але останніми часами, в справі визнання нашого Патріярхату своїми, є познаки на краще… — Молімося до Господа Бога, щоб ще на довгі роки зберігав для українського народу нового Мойсея…»
Доповідь о. прелата, присутні (понад 150 осіб) переривали частими довготривалими оплесками, В очах багатьох мирян можна було запримітити сльози радости. В залі панувала Божа благодать, навіяна словами глибокого змісту та святої правди, що їх почули присутні від свойого пастиря.
Надпрограмовою точкою була заява-прохання, що його подав інж. Олександер Пришляк. Побажання були спрямовані до наших католицьких часописів і наших духовних властей в справі вживання титулу «патріярх» та поминання Патріярха в Богослуженнях. Присутні миряни прийняли цю думку рясними оплесками.
Кінцевою точкою святкувань 89-ліття народин їх Блаженства Патріярха Помісної Української Католицької Церкви Йосифа І була молитва «Боже великий». Віримо, що не один з присутніх, повертаючись додому із святкування, наочно переконався, що єдність може творити великі, історичної ваги діла, на що у своїй доповіді з такою ельоквентністю вказав о. прелат Стефан Чомко.
П.С. Кожної неділі й у свята поважне число наших мирян бере участь в читаній Службі Божій (яка має англомовні частини). На жаль, навіть неділя 22-го лютого 1981 р. не була для цих парафіян винятком. Чи така поведінка цих мирян Помісної Української Католицької Церкви є подиктована вигодою, лінивством, несвідомістю, не міняє суті справи тому, що прадідівська традиція церкви українського народу знає тільки співану Службу Божу.
Богдан Пишковецький
