14 листопада 1985 р. передчасно відійшов у Божу вічність відданий працівник у Божому Винограднику, декан Олбанського деканату, парох церкви св. Тройці у Кергонксоні, отець-крилошанин д-р Богдан Волошин. Сумна і болюча вістка про смерть о. Богдана широко сколихнула українською громадою. Смерть о. Богдана — це велика втрата як милої добросердечної, щирої і чесної людини, як відданого, працьовитого, свідомого своїх душпастирських обов’язків і прикладного пароха, чи це було у Вотерзліті, чи у Кергонксоні — на Союзівці, і водночас, яквеликого подвижника животворчих ідей Патріярха Йосифа, активного члена СвященичогоТовариства ім. св. Андрея, постійного і щирого прихильника та співробітника організованого Патріярхального руху і, нарешті, як щирого українського патріота. На жаль, такого типу людину важко, а часом прямо неможливо заступити.
Ні більше, ні менше, можна з певністю сказати, що покійний о. Богдан належав до виняткових священиків. Його добре знання церковних і в загальному всіх українських проблем, спокійна та лагідна вдача, толерантний, із зрозумінням підхід до . складних питань своїх вірних — викликали до нього великі симпатії.
Його завжди глибоко продумані змістові проповіді знаходили серед слухачів захоплення й подив, бо рідко можна в наших церквах почути гарні й змістовні проповіді. Зокрема це захоплення виявилось дуже часто серед тих, що приїжджали з різних нагод на Союзівку. Отець Богдан душею і своїми практичними ділами був справжнім душпастирем.
У його практичному житті виявилась добре засвоєна ієрархія вартостей в церковному і громадсько-політичному житті. Тому о. Богдан віддавав належне Церкві та її ієрархії, як також належну данину своїй батьківщині. В нього слова Божої Заповіді — «Шануй отця і матір твою…» не були порожніми, він їх завжди виповняв глибоким змістом.
Якщо ми хоч загально и навіть дуже поверхово проаналізуємо змістове життя о. Богдана Волошина, тоді глибше зрозуміємо лист до Папи Павла VІ у 70-тих роках у справі патріярхату Помісної Української Католицької Церкви, що був надрукований під фірмою Священичого Товариства ім. св. Андрея, а фактичним автором цього листа був о. Богдан Волошин.
Хоч о. Богдан Волошин був скромною людиною, то все ж таки належав до особливо виняткових особистостей у нашому релігійно-церковному й українському громадському житті.
Покійний народився 19 травня 1914 р. у селі Грушка, Західня Україна, у родині учителя. Ситуація склалась так, що батьки Богдана під час Першої світової війни переселились жити на Закарпаття, до Хусту. Тут же, в Хусті, Богдан закінчив народню школу, як також середню — гімназію. За Божим покликанням Богдан вписався на студії богословія у Римі, які успішно закінчив і вже 2 квітня 1939 року був висвячений на священика Владикою Наряді.
Нововисвячений о. Богдан Волошин розпочав свою душпастирську працю в Хусті — Карпатська Україна. Йому довелось пережити критичні роки під час Другої світової війни. Під час більшовицької окупації Карпатської України о. Богдан Волошин пережив ув’язнення у тюрмі, з якої, за Божою допомогою, йому вдалось звільнитись. В цьому йому допомогло знання італійської мови. Він прилучився до італійских полонених і так разом з ними приїхав до Італії — Риму, який йому не був чужий. Отець Богдан улаштувався на працю в бібліотеці, а рівночасно продовжував студії, написавдокторську дисертацію і осягнув ступінь доктора.
В той час на європейському терені о. Богдан не міг шукати для себе душпастирської праці. В 1946 році виїжджає до США на душпастирську працю. Спочатку був душпастирем у парафіях Пенсильванії і Меріленду. Згодом одержав призначення до Вотервліт, штат Нью-Йорк, де душпастирював повних 30 років, а після цього одержав призначення на пароха в Кергонксоні — Союзівка і тут його зустріла невблаганна, ще передчасна смерть. Покійний о. Богдан належав до тих душпастирів, якого всюди любили і шанували та зберігатимуть добру пам’ять про нього, бо він виконував свої священичо-душпастирські обов’язки сумлінно, віддано і жертвенно. Покійний о. Богдан від деякого часу хворів на недугу серця, перейшовши кілька операцій.
Священичі похоронні обряди відбулись 18 і 19 листопада у церкві св. Тройці біля Союзівки, які довершив Владика Василь Лостен при співучасті багатьох священиків. Останки о. Богдана Волошина поховано на цвинтарі св. Миколая у Вотервліті, де покійний заздалегідь приготував собі місце. У похоронах взяли численну участь його парафіяни обидвох парафій і його добрі знайомі та приятелі.
Нехай Всевишній Господь прийме і поселить душу Покійного о. Богдана у своїх небесних оселях за його віддане, прикладне і Богу угодне пастирське служіння на славу Божу та добро української Церкви й народу, а світла пам’ять про нього хай надовго залишиться між нами.
М.Г.
