В числі 2 (170) журналу ПАТРІЯРХАТ за лютий 1985 р. я прочитала твердження Яна Казимира Шептицького, що його батько «Лев загинув, розстріляний українськими екстремістами враз із жінкою, яка добровільно пішла з ним на смерть у Прилбичах 27 вересня 1939 р.»
Свідчу, що це твердження не є згідне з тим, що я сама чула про ту подію. Цим свідчу, що я чула про цю подію:
В місяці вересні 1939 року я жила в місті Яворові, віддаленому від села Прилбичі на 7 кілометрів. По приході большевиків одного дня у вересні 1939 р. рознеслася в Яворові чутка, що большевики розстріляли графа Лева Шептицького враз із жінкою і монахом. Я не пригадую собі дати того дня. Я ішла того дня до споживчої кооперативи. Я спостерегла групу людей, що стояли перед кооперативою. Я приступила до тої групи людей і чула на власні вуха, як один селянин з Прилбич розказував, що Лева Шептицького розстріляли враз із жінкою і монахом большевики. Він розказував, що як большевики провадили їх через графський парк, там стояла статуя Матері Божої. Жінка графа Лева припала до тої статуї, але большевик її брутально відтягнув і далі їх повели.
Це повище я сама чула з уст того селянина і це тут повторюю. Я сама того селянина не знала. До того свідчення хочу додати, що було відоме усім, що селяни села Прилбичі жили в добрих відносинах з графом Левом Шептицьким. Українські націоналісти і УПА в той час, у вересні 1939 p., ще не були активні, і це є клевета їм приписувати той злочин.
Ще додаю, що в той час, у вересні 1939 p., большевики теж розстріляли в сусідньому селі Рогізно великого українського громадянина, пароха того села, о. Телепа.
Це повище свідчення стверджую власноручним підписом,
Балтімор, Меріленд,
Марія Хархаліс,
14 лютого 1985 р.
